На зламі ери приходу Христа

Кожен день, що змінюється ніччю, ділить на маленькі відрізки усе наше життя. Людські життя - покоління - ділять наше буття на епохи, з епох складаються ери.

Ісус Христос зійшов на Землю, щоб розпочати нову еру життя людства, уклавши з ним Нового Заповіта. Жив серед людей 33 роки, за людськими мірками - це короткий вік. Своїм втіленням у людську природу він цілковито виконав задум Бога-Отця - спасіння людського роду. Помираючи на Хресті, віддаючи Богові Душу, Він вимовив останнє слово: “Звершилося!”
На віддалі двох тисячоліть сьогодні важкого говорити, чи обійшли апостоли та їх послідовники ці землі, що сьогодні не є християнськими, чи народи цих земель не прийняли, відкинули вчення Ісуса, але на теперішній час значна частина обох земних півкуль живе за законами гріха, нищачи християнство та переслідуючи християн.
Згідно з інформацією Організації Допомоги “Open Doors”, нині ми маємо справу з наймасовішими переслідуваннями прихильників Христа в історії. На одну державу, в якій ситуація християн покращилася, припадають дві або три країни, в яких вона погіршується. З рапорту організації випливає, що зараз на світі є близько 100 млн. переслідуваних християн - найбільше в історії світу.
Пальму першості тримає Північна Корея. Систематично доходить до обшуку будинків, арештів і висилання сімей до трудових таборів або до екзекуції християн. У дуже скрутному становищі християни в Ірані, Індії, Китаї, Саудівській Аравії, Сомалі, Мальдівах, Афганістані, Ємені, Мавританії, Лаосі, Узбекистані, а також у Білорусії.
Якщо говорити про становище християн в Україні, то тут дещо інша ситуація: церкви, що офіційно діють у нашій державі, майже зрощені з державою та бізнесом, тому про їх переслідування говорити зайве. Переслідуваними й часто осміюваними залишаються ті, хто не задовольняє своїх духовних потреб лише недільними Літургіями, а групами збираються у хатах на святі години, провадять нічні чування - тобто, відкинувши отцівські нововведення з “православізації” Церкви, оберігають давні греко-католицькі традиції. Зрозуміло, що коли постало питання реєстрації окремої гілки УГКЦ - Української Правовірної Греко-Католицької Церкви, супротивилися цьому як ієрархи “офіційної”, так і державні чиновники, що їм потакують.
За всіма ознаками, час приходу нашого Спасителя недалекий, хоч приходу Його ніхто не може знати. Теперішні війни, землетруси, економічні потрясіння недвозначно вказують: людству слід схаменутися. Усе, що відбувається навколо нас - від Господа, з Його допусту для нашого навернення. Там землетрус поховав під уламками будівель понад 230 тисяч гаїтян, там семеро служителів Церкви загинули в автокатастрофі, іншим часом, так само в ДТП, загинули десять прочан, в одному із нових храмів провалився дах, в іншому впав з купола восьмиметровий хрест.
Серед згаданого - поза Україною лише Гаїті. Невелика країна відкинула вчення Христа, тому й не уникнула потрясіння. Зона землетрусу була й у сусідній Домініканській республіці, однак, ця християнська держава була захищена Божим покровом й обійшлося без жертв. Що ж до інших згаданих випадків, то хіба невіруюча людина скаже: сталося це само собою...
Чи ж є сьогодні за науку трагічні випадки, катаклізми та потрясіння? Очевидно, що ні, бо церковні ієрархи та їх підопічні сьогодні більше стурбовані своїм впливом у суто політичному сенсі: взаємовідносини з владою, вибори, вихід з-під впливу Ватикану та створення своєї “помісної церкви” та інше. Що ж до суто християнських проблем, однією з яких є згубний вплив антихристиянських рухів, святкування демонських свят, проведення гей-парадів тощо, то тут церковних ієрархів не чути. Для прикладу: на саму Великодню п'ятницю в Івано-Франківську запланована публічна акція гомосексуалістів. Керовані закордонними антихристиянськими силами, такі “заходи” відверто нищать Христову науку.
Василь КИРИЛИЧ