Хто такі правовірні греко-католики?

До редакції вісника "Голос Господній" надходять листи та телефонні дзвінки із запитаннями, які можна звести у тему, що винесена в заголовок цієї публікації. Отже, хто такі правовірні християни, що їх як би представляємо ми, редакція вісника "Голос Господній"?

ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ ЦІ "ПРАВОВІРНІ"?
Ті, хто називає себе правовірними християнами, не виникли самі по собі, за чиєюсь вказівкою чи якимось проектом. Серед вірних Української Греко-Католицької Церкви ще на початку виходу УГКЦ з підпілля було багато небайдужих, котрі бачили поступову "православізацію" нашої Церкви, занехання католицьких традицій та обрядів, деморалізації священства тощо. Були деякі несміливі прояви протидіяти цьому в Отців Василіян, але були й відверті спротиви, згадайте хоча б владику Йосафата Каваціва, ЧСВВ зі Стрия чи отця Василя Ковпака з Рясного. Однак усі ці спроби протидіяти вкоріненню зла у Церкві наражалися на шалений опір: "бунтівників" піддавали висміюванню та паплюженню серед вірних, їм чіпляли ярлики "розкольників", виголошували анатеми, екскомуніки.
Трохи більше п'яти літ тому в монастирі села Підгірці біля Золочева почали свою місійну діяльність чотири монахи-Василіяни. Та, як це часто буває серед нас, українців, комусь почало не подобатися те, що до Підгірців почали їздити звідусіль люди, з формально віруючих вони перетворювалися на правдиво-навернених, народжених з висоти християн. Там через молитву чинилися зцілення: своїх недуг позбувалися навіть хворі на рак, непитущими ставали ті, від кого навіть рідні відрікалися від безнадії. Монахи були виключені з монастиря, тоді місцем проповідування Божого Слова після освячення Любомиром Гузаром став старий занедбаний костел історичного комплексу. Знакова деталь: неподалік храму є кам'яна стелла, яку завершує фігура Йосипа з Дитятком, то ж з часу місійної діяльності монахів у Підгірцях обрис Ісусика повністю відбілився.
Бачачи таку несправедливість по відношенню до монахів, християни, що розуміли витоки гоніння проповідників Христової науки, не лише їх підтримали, але й сприяли поширенню Божого слова в інших містах та селах: запрошували для організації реколекцій, проводили спільні молитви за присутністю когось із монахів чи дистанційно - за допомогою мобільного конференц-зв'язку тощо. Після появи відомої книжки Любомира Гузара "Бесіди з Блаженнішим..." монахи із Підгірців, проаналізувавши висловлювання глави УГКЦ, піддали їх критиці: Блаженніший допустився поширення думок, що несумісні з Христовим вченням, інакше кажучи - єресей. Про усе це монахи написали листа Папі Римському. Після цього та пропозиції кардиналові висловитися з приводу своєї книжки, зрештою, покаятися, якщо вчинив гріх, бо всі ми грішні й просимо прощення за свої гріхи у Господа, "підгорецькі" монахи наразилися на шквал критики, паплюження, а згодом і гоніння. Усвідомивши, що йти з єретиками одною дорогою - самому ними стати - "підгорецькі" монахи та їх однодумці вчинили вимушений крок: проголосили про створення нового Синоду - Правовірного. На той час вони отримали вже єпископські свячення, їх підтримали й інші підпільні греко-католицькі єпископи та священики з підпілля - відкрито чи, поки що, симпатизуючи. На сьогоднішній день правовірні християни УГКЦ мають декілька реколекційних домів у трьох областях Західної України, монастирі, нещодавно заснована доволі велика парафія з побудованою каплицею на 200 чоловік - у Дрогобичі. УПГКЦ - Українська Правовірна Греко-Католицька Церква, як гілка Вселенської, сьогодні проходить реєстрацію в державних органах.

ЩО ЦЕ, ОКРЕМА ЦЕРКВА?
Для нас, правовірних християн, Церква не є релігією чи обрядом, а Христовою спільнотою. Повноту Церкви ми бачимо у єдності зі Святійшим Отцем у Ватикані й прагнемо в ній перебувати. Інші ж речі, як то створення якоїсь "державної" церкви, роз'єднання з Ватиканом заради об'єднання в якомусь політичному проекті під маскою "помісної церкви" чи щось подібне - не від Бога і ми в цьому участі брати не будемо. Ми за об'єднання, але не навколо настоятелів котроїсь із конфесій, а лише навколо Апостольського Престолу у єдиній Христовій Церкві.

ЧОМУ "ПРАВОВІРНІ"?
"Правовірний" - правильний переклад грецького слова "ортодокс". Означає воно не відокремленість за "правильним славленням", як за означенням слова "православний", а ступінь віри, для порівняння: "невіруючий", "маловір". "Правовірний" - непохитний у вірі.
Означення ж "православний" асоціюється або з церквою царської Росії та окупаційного радянського режиму, або з теперішнім православ'ям, яке для греко-католика є "нез'єднаною" частиною Христової Церкви, відірваною від Ватикану. У дуже старих греко-католицьких требниках, до речі, у тексті Літургії вживався термін "правовірний".

ЩОДО СВЯЧЕННЯ ТА ЕКСКОМУНІКИ
У 2008 році відбулися єпископські свячення чотирьох монахів-Василіян із Підгірців - тепер уже владик Іллі, Самуїла, Методія та Маркіяна. Сьогодні єпископів в УПГКЦ є біля десяти.
Свячення проходили за всіма канонами, ім'я тих, хто їх здійснював, зі зрозумілих причин не розголошуються. За слушного часу документи зі свячення, а також відеозйомка та свідки будуть представлені Святійшому Отцеві у Ватикані.
Питання, яке турбує опонентів - відсутність дозволу Любомира Гузара на єпископські свячення. Справді, такого дозволу нема й не могло бути - кандидатури на свячення ретельно "проціджуються" з метою недопущення до єпископства тих, хто не згоден з політикою теперішньої церковної ієрархії - зрощення з державою та бізнесом, інтеграція в так звану "єдину помісну церкву". Свячення отримують кандидатури здебільшого морально не стійкі чи з прагматичними намірами просуватися "вгору", як то в світському житті. Що ж до самого дозволу, то чи можна заручатися ним від вищої церковної особи, котра вчинила відступництво від основних засад Христової віри та Католицької Церкви - заперечила чи піддала сумніву її основи: вічність пекла, винятковість з-поміж інших жінок Пречистої Діви Марії й божество Самого Ісуса Христа та інші. Натомість, не заперечує одностатеве співжиття, не відкидає ворожбитство та магію, навіть користується маятником для придатності ліків тощо.
Ще одне питання, яке полюбляють задавати опоненти правовірних християн: як же це так, хіба "підгорецькі" монахи не екскомуніковані? Справді, чого хіба не виголошували нижчі й вищі церковні чини, аби "уберегти" християн від прихильності до "підгорецьких", але ж усе це було пустою шарпаниною, бо ж не потверджувалося Папою Римським. Якщо ж говорити про екскомуніку принципово, то відлучені від Церкви є ті, хто вчинив непослух саме Їй, а не комусь із високих священичих чинів - навіть самому кардиналові. Тут можемо говорити про відлучення від Церкви Любомира Гузара та всіх його підлеглих, адже саме вони своїми єретичними проповідуваннями вчинили великий гріх, тим самим відпали від правдивої Христової науки і мусять покаятися. Мало того, є оприлюднені факти приходу Гузара до влади, з яких випливає, що посідає він її протягом усіх років незаконно.

ЧИМ МОЖЕ ПРИВАБИТИ УПГКЦ?
Приваблювати чи заохочувати має не якась конфесія чи спільнота, а сама Христова Церква. Вірні УПГКЦ намагаються бути добрими християнами, вони духовно та морально стійкі. Моляться правовірні християни, як вони це самі називають, "у Святому Дусі", тобто, внутрішньо перебуваючи в присутності Бога. Постать Христа для правовірних є не міфічною історичною особою, а живим Господом, що повсякчас і повсюдно є посеред нас. Тому, зрозуміло, й Свята Літургія та інші Богослужіння є не простими обрядами, а участь в живому дійстві за участю Христа, Святого Духа, Бога Отця…
Щодо католицьких обрядів, то усі вони збережені такими, якими були в УГКЦ до підпілля та в підпіллі.

ПАПЛЮЖЕННЯ, ОБМОВИ ТА ПЛІТКИ
Найбільше усякого роду обмов на адресу правовірних походить від священнослужителів УГКЦ, що всім серцем ненавидять брата свого християнина. Пригадувати тут усі образи - намарне займати газетну площу та висловлювати, відповідно, свій гнів. У час великого посту чинимо милосердя й прощаємо усім нашим кривдникам, котрі свідомо чи несвідомо замість любові сіють ненависть, замість добра чинять зло. Нехай буде Христос посеред нас!
Василь КИРИЛИЧ