Показ дописів із міткою Переслідування. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Переслідування. Показати всі дописи
7 бер. 2011 р.
Христова правда – незборима!
Впродовж останнього часу, як ніколи раніше, загострилася боротьба темних сил із Христовою правдою, Його наукою.
Наступ на християнство посилився кількома напрямами. Найперша лінія наступу, яку застосували антихристиянські сили - пропагування й узаконення неприродних, нелюдських та антиморальних ухилів людини, що є протилежними Христовому вченню та Божим Заповідям. Інакше кажучи, пропагуються людські збочення, які не лише абсолютно суперечать написаному в Святому Письмі, але й ідуть врозріз із людськими етичними нормами й зі здоровим глуздом.
Ще 29 квітня Парламентська Асамблея Ради Європи за мовчазної згоди її дванадцяти представників від України ухвалила низку документів, які закликають держав - членів Ради Європи легалізувати одностатеві партнерства та розширити права секс-меншин. Ця дата стала лише початком вкраплення нелюдських норм у життя українців. Факт загрози підписання у ПАРЄ антиморального документу тоді замовчувався, аби уникнути небажаної негативної думки українців щодо Євросоюзу - проекту антихристиянських сил. Про загрозу тоді вголос висловилися спільноти УПГКЦ - вони з протестом вийшли на маніфестації у містах Західної України та столиці нашої держави Києві. Шалений спротив організаторам та учасникам акцій протесту тоді чинили активісти із так званих організацій ЛГБТ (лесбіянок, геїв, бісексуалів, транссексуалів), заручившись підмогою… ієрархії УГКЦ. Саме вони, відступники у фелонах та омофорах, поширювали серед вірних УГКЦ інформацію про відсутність загрози з боку ініціатив Євросоюзу та самих ЛГБТ-організацій, а організаторів акцій протесту проти узаконення збочень у нашій країні назвали провокаторами. У церквах зачитували різні "пастирські листи" та звернення, у яких вірним заборонялося брати участь у маніфестаціях протесту.
Наївно було б думати, що ієрархи та священики УГКЦ "спускали" розпорядження про заборону брати участь у маніфестаціях з самих лише міркувань несприйняття УПГКЦ як церкви, благословення на це дав глава УГКЦ, тепер уже колишній, Любомир Гузар. Його цитата з книги "Бесіди з блаженнішим…" "вони можуть жити разом…", йдеться про геїв, є епіграфом на одному із содомітських сайтів.
Про наступ на основи християнства свідчать останні ініціативи у Верховній Раді України та деякі кричущі події. Наприкінці лютого 2011 року українські парламентарі схвалили резолюцію 1755 з наголосом на зміни в Конституції України та українському законодавстві "під Євросоюз", ратифікувавши конвенцію про усиновлення дітей, де мало не узаконили можливість батьківства так званими одностатевими "сім’ями". А "вінцем" у пропагуванні содомітських забаганок у нашій країні стала реєстрація так званої громадської організації ЛГБТ-Християн "Центр Святого Сотника Корнилія", чи інакше - їхньої церкви…
Як не прикро говорити, кроками наступу на християнські основи сьогодні є деякі ініціативи та рішення, які лобіюються у самому Ватикані. Одне з них - ініціатива проголошення Івана Павла ІІ блаженним. А саме він, попередник Бенедикта XVI, спричинився до великого відпаду від Христової віри: у 1986 році у італійському місті Асижі Іван Павло ІІ скликав так звану всесвітню молитву за мир, де поряд з християнськими провідниками "молилися" шамани, імами та інші гуру найрізноманітніших культів та сект. Тим самим колишній глава Ватикану поставив на один щабель Христову Церкву з поганськими організаціями та збориськами.
Колишній папа Римський сприяв також поширенню християнської псевдонауки, так званої історично-критичної теології (ІКТ) та її єресей. Він скасував екскомунікацію масонів і цим самим дав їм "зелене світло" на управління церквою та великий вплив у ній. Нагадаємо, що саме один із ватиканських масонів "благословив" призначення Любомира Гузара на главу УГКЦ, котрий після свого свячення Йосипом Сліпим 19 років не мав папського благословення й затвердження.
Результатом цих та інших відступництв Івана Павла ІІ є катастрофічний стан Католицької Церкви. А чи не є наслідком цього чимраз частіші нинішні світові катастрофи? Візьмімо лише минулий 2010 рік: землетруси у Гаїті з трьохсоттисячними жертвами, Китаї з жертвами в кілька тисяч, Чилі з сотнями загиблих, Туреччині та Гватемалі з жертвами в кілька десятків людей. Крім того - повені, цунамі, тайфуни, спекотні спустошення, масові викиди риб та загибелі птахів, виверження вулканів - у Китаї, Пакистані, Індонезії, Росії й інших країнах. Загалом природні катастрофи у світі лише в 2010 році спричинили загибель майже півмільйона людей, кількість потерпілих обчислюється мільйонами...
Що робити у теперішній ситуації, коли світ потерпає за чиїсь гріхи, а Церква при цьому мовчить? Правовірний Синод УПГКЦ листом звернувся до Святішого Отця Бенедикта XVI, у якому пропонує розпочати радикальну реформу Церкви. Серед іншого єпископи Української Правовірної Греко-Католицької Церкви пропонують відкликати від керівництва діючу ієрархію і призначити іншу - тих єпископів та архиєпископів, котрі визнають правдиву віру та відречуться єресей. І тоді Католицька Церква буде опорою для богобоязливого люду “і ворота пекельні не здолають її”.
Василь КИРИЛИЧ
Наступ на християнство посилився кількома напрямами. Найперша лінія наступу, яку застосували антихристиянські сили - пропагування й узаконення неприродних, нелюдських та антиморальних ухилів людини, що є протилежними Христовому вченню та Божим Заповідям. Інакше кажучи, пропагуються людські збочення, які не лише абсолютно суперечать написаному в Святому Письмі, але й ідуть врозріз із людськими етичними нормами й зі здоровим глуздом.
Ще 29 квітня Парламентська Асамблея Ради Європи за мовчазної згоди її дванадцяти представників від України ухвалила низку документів, які закликають держав - членів Ради Європи легалізувати одностатеві партнерства та розширити права секс-меншин. Ця дата стала лише початком вкраплення нелюдських норм у життя українців. Факт загрози підписання у ПАРЄ антиморального документу тоді замовчувався, аби уникнути небажаної негативної думки українців щодо Євросоюзу - проекту антихристиянських сил. Про загрозу тоді вголос висловилися спільноти УПГКЦ - вони з протестом вийшли на маніфестації у містах Західної України та столиці нашої держави Києві. Шалений спротив організаторам та учасникам акцій протесту тоді чинили активісти із так званих організацій ЛГБТ (лесбіянок, геїв, бісексуалів, транссексуалів), заручившись підмогою… ієрархії УГКЦ. Саме вони, відступники у фелонах та омофорах, поширювали серед вірних УГКЦ інформацію про відсутність загрози з боку ініціатив Євросоюзу та самих ЛГБТ-організацій, а організаторів акцій протесту проти узаконення збочень у нашій країні назвали провокаторами. У церквах зачитували різні "пастирські листи" та звернення, у яких вірним заборонялося брати участь у маніфестаціях протесту.
Наївно було б думати, що ієрархи та священики УГКЦ "спускали" розпорядження про заборону брати участь у маніфестаціях з самих лише міркувань несприйняття УПГКЦ як церкви, благословення на це дав глава УГКЦ, тепер уже колишній, Любомир Гузар. Його цитата з книги "Бесіди з блаженнішим…" "вони можуть жити разом…", йдеться про геїв, є епіграфом на одному із содомітських сайтів.
Про наступ на основи християнства свідчать останні ініціативи у Верховній Раді України та деякі кричущі події. Наприкінці лютого 2011 року українські парламентарі схвалили резолюцію 1755 з наголосом на зміни в Конституції України та українському законодавстві "під Євросоюз", ратифікувавши конвенцію про усиновлення дітей, де мало не узаконили можливість батьківства так званими одностатевими "сім’ями". А "вінцем" у пропагуванні содомітських забаганок у нашій країні стала реєстрація так званої громадської організації ЛГБТ-Християн "Центр Святого Сотника Корнилія", чи інакше - їхньої церкви…
Як не прикро говорити, кроками наступу на християнські основи сьогодні є деякі ініціативи та рішення, які лобіюються у самому Ватикані. Одне з них - ініціатива проголошення Івана Павла ІІ блаженним. А саме він, попередник Бенедикта XVI, спричинився до великого відпаду від Христової віри: у 1986 році у італійському місті Асижі Іван Павло ІІ скликав так звану всесвітню молитву за мир, де поряд з християнськими провідниками "молилися" шамани, імами та інші гуру найрізноманітніших культів та сект. Тим самим колишній глава Ватикану поставив на один щабель Христову Церкву з поганськими організаціями та збориськами.
Колишній папа Римський сприяв також поширенню християнської псевдонауки, так званої історично-критичної теології (ІКТ) та її єресей. Він скасував екскомунікацію масонів і цим самим дав їм "зелене світло" на управління церквою та великий вплив у ній. Нагадаємо, що саме один із ватиканських масонів "благословив" призначення Любомира Гузара на главу УГКЦ, котрий після свого свячення Йосипом Сліпим 19 років не мав папського благословення й затвердження.
Результатом цих та інших відступництв Івана Павла ІІ є катастрофічний стан Католицької Церкви. А чи не є наслідком цього чимраз частіші нинішні світові катастрофи? Візьмімо лише минулий 2010 рік: землетруси у Гаїті з трьохсоттисячними жертвами, Китаї з жертвами в кілька тисяч, Чилі з сотнями загиблих, Туреччині та Гватемалі з жертвами в кілька десятків людей. Крім того - повені, цунамі, тайфуни, спекотні спустошення, масові викиди риб та загибелі птахів, виверження вулканів - у Китаї, Пакистані, Індонезії, Росії й інших країнах. Загалом природні катастрофи у світі лише в 2010 році спричинили загибель майже півмільйона людей, кількість потерпілих обчислюється мільйонами...
Що робити у теперішній ситуації, коли світ потерпає за чиїсь гріхи, а Церква при цьому мовчить? Правовірний Синод УПГКЦ листом звернувся до Святішого Отця Бенедикта XVI, у якому пропонує розпочати радикальну реформу Церкви. Серед іншого єпископи Української Правовірної Греко-Католицької Церкви пропонують відкликати від керівництва діючу ієрархію і призначити іншу - тих єпископів та архиєпископів, котрі визнають правдиву віру та відречуться єресей. І тоді Католицька Церква буде опорою для богобоязливого люду “і ворота пекельні не здолають її”.
Василь КИРИЛИЧ
12:33 Надіслано: Голос Господній · 0
Стисло звідусіль
У землетрусі винні гомосексуалісти
Американський християнський сайт Сhristchurchquake.net звинуватив у недавньому землетрусі в Новій Зеландії геїв і лесбіянок.
Автори цього сайту вважають, що недавній землетрус у Новій Зеландії, який забрав життя більше 200 чоловік, є не що інше, як Божа кара за "аморальну" поведінку геїв і лесбіянок, повідомляє сайт "Religious Watch".
На сайті, зокрема, зазначалося, що жахливий землетрус вибухнув саме в той день, коли в Новій Зеландії починався так званий "лижний тиждень геїв". Крім того, на одній зі сторінок порталу його автори звинуватили лесбіянок-педофілок у вибухах на новозеландської шахті "Пайк-Рівер", що сталися в листопаді минулого року і забрали життя 29 гірників.
Автори сайту стверджують, що самі жертви землетрусу і загиблі гірники не були ні в чому винні, "але вся Нова Зеландія винна в тому, що закрила очі на зло і розпусту, які правлять країною".
На сайті також була дана порада жителям Нової Зеландії більше "не випробовувати долю", оскільки це може "спровокувати новий землетрус".
Тим часом деякі "розгнівані читачі" надіслали електронні повідомлення зі скаргами на цей сайт і його провайдер, що знаходиться в штаті Юта, який у результаті цей сайт закрив.
Нація спивається - п'яте місце у світі
Україна займає 5-е місце у світі за кількістю спожитого алкоголю на душу населення.
Про це йдеться в Глобальній доповіді про стан у сфері алкоголю і здоров'я, опублікованій Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), повідомляє прес-служба громадської організації Школа серця. За даними ВООЗ, в середньому українець випиває 15,6 літрів на рік. Більше, ніж в Україні, п'ють лише у Росії, Угорщині, Чехії та Молдові (ця країна очолила список з показником 18,22 літрів алкогольної продукції на людину в рік).
У Тунісі ісламісти вбили ксьондза
34-річний польський ксьондз 18 лютого був виявлений мертвим з перерізаним горлом у приватній школі недалеко від столиці Тунісу.
«Судячи з того, як було скоєно злочин, за ним стоїть група фашистських терористів, що мають екстремістську орієнтацію», сказано в заяві МВС Тунісу. Однак місцеві «фашисти» користуються для вбивства християн прийомами заклання баранів на свято Курбан, а їхні дії чомусь залишаються непоміченим західними ЗМІ.
Джерело: pravdyvo.org.ua
Американський християнський сайт Сhristchurchquake.net звинуватив у недавньому землетрусі в Новій Зеландії геїв і лесбіянок.
Автори цього сайту вважають, що недавній землетрус у Новій Зеландії, який забрав життя більше 200 чоловік, є не що інше, як Божа кара за "аморальну" поведінку геїв і лесбіянок, повідомляє сайт "Religious Watch".
На сайті, зокрема, зазначалося, що жахливий землетрус вибухнув саме в той день, коли в Новій Зеландії починався так званий "лижний тиждень геїв". Крім того, на одній зі сторінок порталу його автори звинуватили лесбіянок-педофілок у вибухах на новозеландської шахті "Пайк-Рівер", що сталися в листопаді минулого року і забрали життя 29 гірників.
Автори сайту стверджують, що самі жертви землетрусу і загиблі гірники не були ні в чому винні, "але вся Нова Зеландія винна в тому, що закрила очі на зло і розпусту, які правлять країною".
На сайті також була дана порада жителям Нової Зеландії більше "не випробовувати долю", оскільки це може "спровокувати новий землетрус".
Тим часом деякі "розгнівані читачі" надіслали електронні повідомлення зі скаргами на цей сайт і його провайдер, що знаходиться в штаті Юта, який у результаті цей сайт закрив.
Нація спивається - п'яте місце у світі
Україна займає 5-е місце у світі за кількістю спожитого алкоголю на душу населення.
Про це йдеться в Глобальній доповіді про стан у сфері алкоголю і здоров'я, опублікованій Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), повідомляє прес-служба громадської організації Школа серця. За даними ВООЗ, в середньому українець випиває 15,6 літрів на рік. Більше, ніж в Україні, п'ють лише у Росії, Угорщині, Чехії та Молдові (ця країна очолила список з показником 18,22 літрів алкогольної продукції на людину в рік).
У Тунісі ісламісти вбили ксьондза
34-річний польський ксьондз 18 лютого був виявлений мертвим з перерізаним горлом у приватній школі недалеко від столиці Тунісу.
«Судячи з того, як було скоєно злочин, за ним стоїть група фашистських терористів, що мають екстремістську орієнтацію», сказано в заяві МВС Тунісу. Однак місцеві «фашисти» користуються для вбивства християн прийомами заклання баранів на свято Курбан, а їхні дії чомусь залишаються непоміченим західними ЗМІ.
Джерело: pravdyvo.org.ua
12:31 Надіслано: Голос Господній · 0
За ім’я Твоє
Сьогодні ми маємо справу з наймасовішими переслідуваннями прихильників Христа за всю історію Церкви.
Як свідчать незаперечні факти, переслідування та гоніння християн сьогодні провокує найбільша антихристиянська організація... Євросоюз.
Міністри закордонних справ Польщі, Франції, Італії та Угорщини спрямували до глави дипломатів ЄС Кетрін Ештон лист про переслідування християн. Вони підкреслюють, що напади на християн, що почастішали особливо останнім часом, доводять "існування терористичної стратегії, спрямованої на взаємне протистояння релігійних громад, особливо нападаючи на місця їхнього поклоніння".
Про порушення права людини на віросповідування сьогодні заявляють і українські християни - з приводу дискримінації до Європейського Суду уже вдруге звернулися єпископи синоду УПГКЦ. Однак у Страсбурзі не дуже поспішають розібратися з переслідуванням християн в Україні, що ще раз підтверджує про "існування терористичної стратегії". Євросоюз при цьому не те, що байдужий - він заклопотаний іншим - просуванням в Україну антихристиянських “цінностей”, якими є так звані одностатеві “шлюби”, гендерна політика, ювенальна юстиція.
“Нам дуже прикро, - пишуть єпископи УПГКЦ у листі, - що Страсбурзький Суд на наше прохання, яке було надіслане факсом та офіційною поштою, взагалі не відреагував. Пройшов місяць і ми переконуємося, що всі документи про права людини, що стосуються релігії та віри, є лише клаптем паперу і вся т.зв. боротьба проти дискримінації стосується лише просовування збочених привілеїв для гомосексуалістів проти беззахисного населення”.
Нагадаємо, що представники громад УПГКЦ уже майже два роки протестують перед спорудою ОДА у Львові, вимагаючи законної реєстрації церкви.
Марія ЯРОВА
Як свідчать незаперечні факти, переслідування та гоніння християн сьогодні провокує найбільша антихристиянська організація... Євросоюз.
Міністри закордонних справ Польщі, Франції, Італії та Угорщини спрямували до глави дипломатів ЄС Кетрін Ештон лист про переслідування християн. Вони підкреслюють, що напади на християн, що почастішали особливо останнім часом, доводять "існування терористичної стратегії, спрямованої на взаємне протистояння релігійних громад, особливо нападаючи на місця їхнього поклоніння".
Про порушення права людини на віросповідування сьогодні заявляють і українські християни - з приводу дискримінації до Європейського Суду уже вдруге звернулися єпископи синоду УПГКЦ. Однак у Страсбурзі не дуже поспішають розібратися з переслідуванням християн в Україні, що ще раз підтверджує про "існування терористичної стратегії". Євросоюз при цьому не те, що байдужий - він заклопотаний іншим - просуванням в Україну антихристиянських “цінностей”, якими є так звані одностатеві “шлюби”, гендерна політика, ювенальна юстиція.
“Нам дуже прикро, - пишуть єпископи УПГКЦ у листі, - що Страсбурзький Суд на наше прохання, яке було надіслане факсом та офіційною поштою, взагалі не відреагував. Пройшов місяць і ми переконуємося, що всі документи про права людини, що стосуються релігії та віри, є лише клаптем паперу і вся т.зв. боротьба проти дискримінації стосується лише просовування збочених привілеїв для гомосексуалістів проти беззахисного населення”.
Нагадаємо, що представники громад УПГКЦ уже майже два роки протестують перед спорудою ОДА у Львові, вимагаючи законної реєстрації церкви.
Марія ЯРОВА
12:26 Надіслано: Голос Господній · 0
Блаженні переслідувані за правду
Роздуми, якими хочу поділитися, адресую в першу чергу молодому поколінню християн, які в нинішній добі масової духовної деградації, байдужості та віровідступництва, ще не втратили здатність думати, та розважати над Словом Божим.
Щораз перечитуючи послання св. ап. Павла до Тимотея, зупиняю свою увагу на рядках коротенького тексту "Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані" (2 Тм. 3.12), зміст якого спонукає мене до глибоких роздумів. Цей уривок є немов би продовженням застереження, яким Ісус приготовляв своїх учнів до майбутніх страждань: "Переслідували мене, переслідуватимуть і вас" (Ів.15. 20).
Що означає "побожно жити у Христі Ісусі"? Якщо коротко - з любові до Нього змарнувати своє життя, тобто стати Його учнем бо "хто хоче спасти своє життя, той його погубить, а хто своє життя погубить ради Мене, той його знайде (Мт. 16. 25). А учнівство - це зречення самого себе і світу, щоденне покаяння, смиренне двигання свого хреста услід за Ісусом на Голготу, місце свого переображення, щоденної смерті та воскресіння.
Бути закоріненим у Христі - значить не уявляти собі жодного дня без Божого Слова, живого спілкування з Ісусом у своєму серці, бути завжди приготованим до особистої зустрічі з Ним.
Постає запитання: за що ж це їх переслідувати, невже лише за те, що вони вже не від світу цього, що відчувають радість від постійного молитовного спілкування зі своїм Спасителем? Думаю, що ні. Просто люди, які дійсно відчули на собі Божий дотик, в серцях яких народився Ісус, сповнені благодаттю та світлом Істини, яке вже не в силі стримувати в собі. Вони прагнуть нести це світло всім, хто все ще перебуває в темряві, скрізь свідчити про всеперемагаючу любов Ісуса у своєму житті.
А свідчити про Нього, значить свідчити правду про себе і навколишній світ. А це вже не та "правда", яку нам щодня нав'язує мас-медіа, в якій намагаються переконати нас лукаві політики, а та, яку відкинув світ, яку сповіщає Святий Дух через Боже Слово, яка зцілює, визволяє і провадить відкриті на неї душі дорогою спасіння. А ось це вже суперечить природі диявола та духу світу, якого він уособлює. Цей дух ніколи не примириться з Істиною, яку проголошує Ісус та його послідовники. Саме за цю правду, світло якої виявляє зерна гріха, що насіяв в людських душах князь цього світу, завжди зазнавали, зазнають і будуть зазнавати нещадного гоніння ті, яких Господь визволив з під його ярма та назвав блаженними.
Правдою сьогодення є те, що Вселенська Церква, верховне духовенство якої, відкрилося на духа світу, знехтувавши Господнім закликом зробити учнями всі народи (пор. Мт. 20. 19) немов горезвісний "Титанік", - поступово все глибше занурюються до пекельної безодні. А тих щасливців, які, бажаючи наслідувати Ісуса, вчасно покинули це зруйноване гріхом "судно", очікує тернистий шлях випробувань на вірність Йому.
Події і знамення нинішнього віку є прекрасним свідченням здійснення біблійних пророцтв, та наповнення Божого Слова "Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витримає до кінця той спасеться" (Мт. 10. 22). Сатана, відчуваючи близький кінець свого панування, завзято намагається устами своїх авторитетних слуг - єретиків та зматеріалізованих "всечесних отців", встигнути спровадити до вічної загибелі якнайбільше обманутих людей. На сьогодні великою перемогою сатани є поневолення ним Христової церкви, яка з кожним роком втрачає ознаки Божої установи. Про його згубний вплив пророкувала фатімська Богородиця: "Він викликає заскорузлість у душах, робить їхнє життя холодним, сонним, не допускає до відновлення життя Духа і розкаяння. Він намовляє їх до уживання приємностей, які відвертають від Бога". (22.05.1928р.).
Та особливого успіху батько брехні досягнув саме в лоні УГКЦ, привівши до влади єретика Гузара, стараннями якого зумів за десять років не лише паралізувати залишки підпільної церкви, але й погасити Божого Духа практично в усіх церковних структурах, включаючи богословські заклади та монастирі. А через молоду генерацію священиків, ще в семінаріях духовно скалічених згубною наукою ІКТ та блудною сучасною теологією, а згодом неправдиво висвячених єпископами-апостатами, активно позбавляє Божої ласки та світла християн, перетворивши інфіковану духом світу церкву в мертву обрядову установу.
Та всевидячий і милостивий Господь, не знайшовши в УГКЦ достатньо пастирів, бажаючих розпочати духовну обнову, покликав з сусідніх держав правдивих, сповнених Святим Духом василіянських монахів - пророків, щоб через них врятувати свою Церкву від цілковитої руїни.
Вирвавши з її прогнилого лона жменьку "голодних та спраглих справедливості" своїх дітей, згуртував у спільноту, об'єднавши бажанням зберегти дорогоцінний скарб віри та чистоту католицького вчення, яке потопив у єресях дух антихриста, для майбутніх поколінь. Саме ця Правовірна Церква на теперішній час є практично єдиною живою гілкою в цілому Божому винограднику, через яку Господній голос взиває до сумління ієрархів східних і західних католицьких церков та державних політичних лідерів. Вона чи не єдина відкрито сповістила правду про Євросоюз і духа, що стоїть за ним і так званою Лісабонською угодою. Відмаскувала приховану за привабливими гаслами смертельну пастку демонічного поневолення, що очікує на кожну бажаючу вступити до нього державу. Сміливо заявила про реальну небезпеку прийняття владою антихристиянських законів та легалізації гомосексуалізму в Україні з усіма його руйнівними наслідками для сім'ї і суспільства. Під час організованих правовірними християнами масових маніфестацій, УПГКЦ закликала державну владу та всіх людей доброї волі активно виступити проти поширення цієї смертоносної отрути, яка деморалізовує народ, нищить в ньому основи християнства.
Звісно, прояв такої активності живої церкви, плодами якої стали правдиве покаяння та духовне прозріння, а також жива євангелізація та розпочаті нею реформи, створив серйозну перешкоду бісівським задумам, викликав у демона особливу ненависть, наслідки якої проявились у м. Чорткові. Нагадаємо, церковними ієрархами УГКЦ там було спровоковане побиття братів-християн та монахинь. Та все ж найбільшу лють у сатани породжує щоденний заклик духовного проводу ненависної йому церкви до покаяння, яке смертельно нищить його силу, вириває людські душі з під влади його ярма. Тепер стає зрозумілим, який дух змушує духовенство УГКЦ розпалювати серця людей ненавистю до правовірних владик, називаючи їх найлютішими ворогами церкви й народу. Розумній людині цього духа виявляє факт переслідування нею не Свідків Єгови, які дійсно ведуть тисячі людей до пекла, активно поширюючи відверту антиєвангелію, а саме церкву, яка викрила його, сміливо вказала на гріх і зрадників Ісуса Христа. А тому, хто не здатен думати, достатньо, наслідуючи апостола Натанаїла, піти і подивитись, заглянути в один з недільних днів до так званої "секти", щоб остаточно розвінчати духа брехні, яким наповнені "законні пастирі".
Та люблячий, вірний своїм обітницям Господь, ніколи не залишить "мале стадо" відданих Йому дітей, а завжди благословлятиме, скріплюючи їх в Дусі Святому і силі, необхідній для спасіння власних душ.
Всіх, хто з любові до Нього обрав нелегкий шлях світської зневаги і гонінь, запевняє, що варто все це стерпіти, а при потребі навіть віддати своє життя задля щасливої вічності у приготовленому Ним місці та підбадьорює: "Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі" (Мт. 5. 12).
Ігор САВЧИН
Щораз перечитуючи послання св. ап. Павла до Тимотея, зупиняю свою увагу на рядках коротенького тексту "Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані" (2 Тм. 3.12), зміст якого спонукає мене до глибоких роздумів. Цей уривок є немов би продовженням застереження, яким Ісус приготовляв своїх учнів до майбутніх страждань: "Переслідували мене, переслідуватимуть і вас" (Ів.15. 20).
Що означає "побожно жити у Христі Ісусі"? Якщо коротко - з любові до Нього змарнувати своє життя, тобто стати Його учнем бо "хто хоче спасти своє життя, той його погубить, а хто своє життя погубить ради Мене, той його знайде (Мт. 16. 25). А учнівство - це зречення самого себе і світу, щоденне покаяння, смиренне двигання свого хреста услід за Ісусом на Голготу, місце свого переображення, щоденної смерті та воскресіння.
Бути закоріненим у Христі - значить не уявляти собі жодного дня без Божого Слова, живого спілкування з Ісусом у своєму серці, бути завжди приготованим до особистої зустрічі з Ним.
Постає запитання: за що ж це їх переслідувати, невже лише за те, що вони вже не від світу цього, що відчувають радість від постійного молитовного спілкування зі своїм Спасителем? Думаю, що ні. Просто люди, які дійсно відчули на собі Божий дотик, в серцях яких народився Ісус, сповнені благодаттю та світлом Істини, яке вже не в силі стримувати в собі. Вони прагнуть нести це світло всім, хто все ще перебуває в темряві, скрізь свідчити про всеперемагаючу любов Ісуса у своєму житті.
А свідчити про Нього, значить свідчити правду про себе і навколишній світ. А це вже не та "правда", яку нам щодня нав'язує мас-медіа, в якій намагаються переконати нас лукаві політики, а та, яку відкинув світ, яку сповіщає Святий Дух через Боже Слово, яка зцілює, визволяє і провадить відкриті на неї душі дорогою спасіння. А ось це вже суперечить природі диявола та духу світу, якого він уособлює. Цей дух ніколи не примириться з Істиною, яку проголошує Ісус та його послідовники. Саме за цю правду, світло якої виявляє зерна гріха, що насіяв в людських душах князь цього світу, завжди зазнавали, зазнають і будуть зазнавати нещадного гоніння ті, яких Господь визволив з під його ярма та назвав блаженними.
Правдою сьогодення є те, що Вселенська Церква, верховне духовенство якої, відкрилося на духа світу, знехтувавши Господнім закликом зробити учнями всі народи (пор. Мт. 20. 19) немов горезвісний "Титанік", - поступово все глибше занурюються до пекельної безодні. А тих щасливців, які, бажаючи наслідувати Ісуса, вчасно покинули це зруйноване гріхом "судно", очікує тернистий шлях випробувань на вірність Йому.
Події і знамення нинішнього віку є прекрасним свідченням здійснення біблійних пророцтв, та наповнення Божого Слова "Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витримає до кінця той спасеться" (Мт. 10. 22). Сатана, відчуваючи близький кінець свого панування, завзято намагається устами своїх авторитетних слуг - єретиків та зматеріалізованих "всечесних отців", встигнути спровадити до вічної загибелі якнайбільше обманутих людей. На сьогодні великою перемогою сатани є поневолення ним Христової церкви, яка з кожним роком втрачає ознаки Божої установи. Про його згубний вплив пророкувала фатімська Богородиця: "Він викликає заскорузлість у душах, робить їхнє життя холодним, сонним, не допускає до відновлення життя Духа і розкаяння. Він намовляє їх до уживання приємностей, які відвертають від Бога". (22.05.1928р.).
Та особливого успіху батько брехні досягнув саме в лоні УГКЦ, привівши до влади єретика Гузара, стараннями якого зумів за десять років не лише паралізувати залишки підпільної церкви, але й погасити Божого Духа практично в усіх церковних структурах, включаючи богословські заклади та монастирі. А через молоду генерацію священиків, ще в семінаріях духовно скалічених згубною наукою ІКТ та блудною сучасною теологією, а згодом неправдиво висвячених єпископами-апостатами, активно позбавляє Божої ласки та світла християн, перетворивши інфіковану духом світу церкву в мертву обрядову установу.
Та всевидячий і милостивий Господь, не знайшовши в УГКЦ достатньо пастирів, бажаючих розпочати духовну обнову, покликав з сусідніх держав правдивих, сповнених Святим Духом василіянських монахів - пророків, щоб через них врятувати свою Церкву від цілковитої руїни.
Вирвавши з її прогнилого лона жменьку "голодних та спраглих справедливості" своїх дітей, згуртував у спільноту, об'єднавши бажанням зберегти дорогоцінний скарб віри та чистоту католицького вчення, яке потопив у єресях дух антихриста, для майбутніх поколінь. Саме ця Правовірна Церква на теперішній час є практично єдиною живою гілкою в цілому Божому винограднику, через яку Господній голос взиває до сумління ієрархів східних і західних католицьких церков та державних політичних лідерів. Вона чи не єдина відкрито сповістила правду про Євросоюз і духа, що стоїть за ним і так званою Лісабонською угодою. Відмаскувала приховану за привабливими гаслами смертельну пастку демонічного поневолення, що очікує на кожну бажаючу вступити до нього державу. Сміливо заявила про реальну небезпеку прийняття владою антихристиянських законів та легалізації гомосексуалізму в Україні з усіма його руйнівними наслідками для сім'ї і суспільства. Під час організованих правовірними християнами масових маніфестацій, УПГКЦ закликала державну владу та всіх людей доброї волі активно виступити проти поширення цієї смертоносної отрути, яка деморалізовує народ, нищить в ньому основи християнства.
Звісно, прояв такої активності живої церкви, плодами якої стали правдиве покаяння та духовне прозріння, а також жива євангелізація та розпочаті нею реформи, створив серйозну перешкоду бісівським задумам, викликав у демона особливу ненависть, наслідки якої проявились у м. Чорткові. Нагадаємо, церковними ієрархами УГКЦ там було спровоковане побиття братів-християн та монахинь. Та все ж найбільшу лють у сатани породжує щоденний заклик духовного проводу ненависної йому церкви до покаяння, яке смертельно нищить його силу, вириває людські душі з під влади його ярма. Тепер стає зрозумілим, який дух змушує духовенство УГКЦ розпалювати серця людей ненавистю до правовірних владик, називаючи їх найлютішими ворогами церкви й народу. Розумній людині цього духа виявляє факт переслідування нею не Свідків Єгови, які дійсно ведуть тисячі людей до пекла, активно поширюючи відверту антиєвангелію, а саме церкву, яка викрила його, сміливо вказала на гріх і зрадників Ісуса Христа. А тому, хто не здатен думати, достатньо, наслідуючи апостола Натанаїла, піти і подивитись, заглянути в один з недільних днів до так званої "секти", щоб остаточно розвінчати духа брехні, яким наповнені "законні пастирі".
Та люблячий, вірний своїм обітницям Господь, ніколи не залишить "мале стадо" відданих Йому дітей, а завжди благословлятиме, скріплюючи їх в Дусі Святому і силі, необхідній для спасіння власних душ.
Всіх, хто з любові до Нього обрав нелегкий шлях світської зневаги і гонінь, запевняє, що варто все це стерпіти, а при потребі навіть віддати своє життя задля щасливої вічності у приготовленому Ним місці та підбадьорює: "Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі" (Мт. 5. 12).
Ігор САВЧИН
12:23 Надіслано: Голос Господній · 0
20 січ. 2011 р.
Стисло звідусіль
Отця пограбували в кафе-барі... у піст
У переддень Нового року, в приміщенні одного з кафе-барів на вулиці Коперника в центрі Львова, у 41-річного священнослужителя УГКЦ викрали портфель з документами, грошима, іконами і дерев'яним хрестом.
Як повідомляє джерело в ГУ МВС України у Львівській області, священнослужитель, який проживає у Стрийському районі Львівської області, звернувся до міліції із заявою про крадіжку.
У своїй заяві священнослужитель зазначив, що в приміщенні кафе-бару "невідомі викрали його портфель, в якому був дерев'яний хрест, 250 ікон, паспорт громадянина України та посвідчення священика УГКЦ на його прізвище, 13 700 американських доларів і 9 200 євро".
Влада у США в руках содомітів
Президент США призначив на різні державні посади найбільшу за всю історію країни кількість людей, що публічно визнали себе содомітами.
Річ у тому, що содоміти обох мастей - одна з найвідданіших Обамі груп населення, і тому не дивно, що відразу ж після перемоги на виборах він поспішив висловити їм свою подяку.
В адміністрації Обами понад 150 содомітів обох мастей і відвертих сатаністів з так званих "транссексуалів".
Содоміти очолюють найрізноманітніші владні структури, починаючи від різних агентств і членів урядових комітетів до політичних радників і високопоставлених державних чиновників.
Обама побив рекорд Білла Клінтона, при якому у владних структурах США було близько 140 содомітів.
В минулому році загинули 23 католицькі діячі
23 католицькі діячі загинули насильницькою смертю впродовж 2010 року. Серед них - один єпископ, 15 священиків, монах і монахиня, двоє семінаристів і троє мирян.
Це менше, ніж роком раніше, коли загинули 37 людей, серед яких було 30 священиків. А в цілому між 2001 і 2010 роками було вбито 253 активних діячів Церкви - кліриків та мирян-активістів.
Найбільшу міжнародного розголосу в минулому році отримало вбивство преосвященного Луїджі Падовезе, Апостольського Вікарія Анатолії, президента Єпископської Конференції Туреччини, вбитого напередодні від'їзду на Кіпр для участі у візиті в цю країну Папи Бенедикта XVI, нагадує католицький портал "Milites Christi Imperatoris".
Найнебезпечнішим для католиків знову виявився американський континент. У минулому році тут загинуло 10 священиків, монах, семінарист і троє мирян. У більшості випадків причиною вбивства було пограбування.
Джерело: pravdyvo.org.ua
У переддень Нового року, в приміщенні одного з кафе-барів на вулиці Коперника в центрі Львова, у 41-річного священнослужителя УГКЦ викрали портфель з документами, грошима, іконами і дерев'яним хрестом.
Як повідомляє джерело в ГУ МВС України у Львівській області, священнослужитель, який проживає у Стрийському районі Львівської області, звернувся до міліції із заявою про крадіжку.
У своїй заяві священнослужитель зазначив, що в приміщенні кафе-бару "невідомі викрали його портфель, в якому був дерев'яний хрест, 250 ікон, паспорт громадянина України та посвідчення священика УГКЦ на його прізвище, 13 700 американських доларів і 9 200 євро".
Влада у США в руках содомітів
Президент США призначив на різні державні посади найбільшу за всю історію країни кількість людей, що публічно визнали себе содомітами.
Річ у тому, що содоміти обох мастей - одна з найвідданіших Обамі груп населення, і тому не дивно, що відразу ж після перемоги на виборах він поспішив висловити їм свою подяку.
В адміністрації Обами понад 150 содомітів обох мастей і відвертих сатаністів з так званих "транссексуалів".
Содоміти очолюють найрізноманітніші владні структури, починаючи від різних агентств і членів урядових комітетів до політичних радників і високопоставлених державних чиновників.
Обама побив рекорд Білла Клінтона, при якому у владних структурах США було близько 140 содомітів.
В минулому році загинули 23 католицькі діячі
23 католицькі діячі загинули насильницькою смертю впродовж 2010 року. Серед них - один єпископ, 15 священиків, монах і монахиня, двоє семінаристів і троє мирян.
Це менше, ніж роком раніше, коли загинули 37 людей, серед яких було 30 священиків. А в цілому між 2001 і 2010 роками було вбито 253 активних діячів Церкви - кліриків та мирян-активістів.
Найбільшу міжнародного розголосу в минулому році отримало вбивство преосвященного Луїджі Падовезе, Апостольського Вікарія Анатолії, президента Єпископської Конференції Туреччини, вбитого напередодні від'їзду на Кіпр для участі у візиті в цю країну Папи Бенедикта XVI, нагадує католицький портал "Milites Christi Imperatoris".
Найнебезпечнішим для католиків знову виявився американський континент. У минулому році тут загинуло 10 священиків, монах, семінарист і троє мирян. У більшості випадків причиною вбивства було пограбування.
Джерело: pravdyvo.org.ua
12:13 Надіслано: Голос Господній · 0
За вашими листами
Слава Богу!
Вийшов у світ черговий “Фьолькішер беобахтер” департаменту інформації Львівської Архиєпархії УГКЦ під назвою “Обережно! Секта догналівців.” Знову все те саме, яке розраховано на довірливість чи невігластво тих, хто буде читати той бруд. Все повертається вкотре на круги своя, дві тисячі років тому учнів Христа теж вважали сектою тогочасні “праведні” і “побожні”. Нічого не змінилося. Переслідують тих самих, ті ж самі, за те ж заме. А братія мовчить, витріщивши очі (поет). А ще ж зовсім недавно, якихось шість років тому “псевдо-монахи” проводили в монастирі с. Підгірці реколекції, тоді все було “зер ґут”, аж раптом в один момент вони стали погані, слово Боже з їхніх уст вже почало носити окультний характер “молитовних практик догналівців”. Не більше і не менше.
Любі мої, “щирі, побожні” з департаменту інформації, я вам і вашому господарю наведу маленький уривок з Псальми 47, коли маєте вуха - то слухайте: “Всі народи плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости, грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі!” (Псальма 47, вірші 2-3). Для вас я - “заблукана овечка”, сліпа і дурненька, але Господь вибрав не мудре світу, щоби показати, якими, наприклад, є ви, хто цькує, бреше. Не маю бажання дискутувати, “не кажи до вух нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх”. Автора, сподіваюся, знаєте. Не особисто, звичайно. Відповім і вам словами Псальми: “Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця, - що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...” (Псальма 44, вірші 22-23). Не потрібно намагатися переплюнути Йозефа Гебельса, повірте мені, грішному. Робіть все на славу Божу, Він ваш Кардинал, не Гузар.
Раб Божий Олександр,Львів, вул.Театральна, 23
Вийшов у світ черговий “Фьолькішер беобахтер” департаменту інформації Львівської Архиєпархії УГКЦ під назвою “Обережно! Секта догналівців.” Знову все те саме, яке розраховано на довірливість чи невігластво тих, хто буде читати той бруд. Все повертається вкотре на круги своя, дві тисячі років тому учнів Христа теж вважали сектою тогочасні “праведні” і “побожні”. Нічого не змінилося. Переслідують тих самих, ті ж самі, за те ж заме. А братія мовчить, витріщивши очі (поет). А ще ж зовсім недавно, якихось шість років тому “псевдо-монахи” проводили в монастирі с. Підгірці реколекції, тоді все було “зер ґут”, аж раптом в один момент вони стали погані, слово Боже з їхніх уст вже почало носити окультний характер “молитовних практик догналівців”. Не більше і не менше.
Любі мої, “щирі, побожні” з департаменту інформації, я вам і вашому господарю наведу маленький уривок з Псальми 47, коли маєте вуха - то слухайте: “Всі народи плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости, грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі!” (Псальма 47, вірші 2-3). Для вас я - “заблукана овечка”, сліпа і дурненька, але Господь вибрав не мудре світу, щоби показати, якими, наприклад, є ви, хто цькує, бреше. Не маю бажання дискутувати, “не кажи до вух нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх”. Автора, сподіваюся, знаєте. Не особисто, звичайно. Відповім і вам словами Псальми: “Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця, - що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...” (Псальма 44, вірші 22-23). Не потрібно намагатися переплюнути Йозефа Гебельса, повірте мені, грішному. Робіть все на славу Божу, Він ваш Кардинал, не Гузар.
Раб Божий Олександр,Львів, вул.Театральна, 23
12:02 Надіслано: Голос Господній · 0
19 лист. 2010 р.
Ми - воїни Христові!
Життя летить стрімко-стрімко, підминаючи під себе слабших, вивищуючи сильніших. Мова йде про світське життя. Ті, хто живе у вірі - сильні завжди. Хто від неї відступає - падають під ноги світської “кінноти”.
Рік тому, на празник святого Димитрія, у капличці правовірних християн у Дрогобичі правилася перша Служба Божа. Відтоді чисельно виросла парафія Церкви Різдва Христового, а парафіяни укріпилися у вірі.
Факт появи “незапланованої” каплички на вулиці Копистянського у Дрогобичі викликав, зрозуміло, замішання серед місцевого священства УГКЦ. Отці усіляко провокували (й далі провокують!) конфлікти між спільнотою УПГКЦ та сусідами обійстя, де збудована каплиця, між членами сімей та родинами парафіян, між вірними УПГКЦ взагалі та державними органами місцевого самоврядування й міліцією...
Впродовж жовтня цього року парафіяни Церкви Різдва Христового проводили у Дрогобичі молитовні акції-протести. Їх мета: молитва за Україну й українців, а також засвідчення того, що правовірні християни - не поодинокі люди чи “групка збаламучених людей”, як це дехто намагається їх виставити, а доволі велика спільнота воїнів Христових, яка відстоює правдиву віру в Живого Бога, має на це право від Самого Господа, бо “де двоє в Ім’я моє, там і Я серед них”, сказав Христос. Сформована спільнота бажає мати також державну реєстрацію, оскільки суспільство побудоване так, що поза державними законами жити неможливо.
Проте, право спільноти вільно сповідувати свою віру, гарантоване Конституцією України, у нашій державі вперто ігнорується. Зареєструвати церковну громаду не вдається уже кілька років, крім того виникли труднощі з узаконенням збудованої каплички у Дрогобичі. Для цього вигадуються будь-які причини: то в документі щось не так, то не в такій послідовності (місцева та державна реєстрація) витримана процедура.
Постійні перешкоди чиняться також на “місцевому рівні”: при спробі купити у сусіда землю з половиною старої хати, що виставлені на продаж, спротив при бажанні оформити купівлю-продаж чинить дрогобицьке БТІ, знаходячи невмотивовані причини. Якщо на державному рівні у цьому простежується діло рук чинної ієрархії УГКЦ, про що обмовилися у Державному комітеті у справах національностей та релігій, то на місцевому рівні на перешкоді стоїть священство, намовляючи при цьому на вороже ставлення до вірних УПГКЦ своїх парафіян.
Відразу після подій у Чорткові Тернопільської області, де побили віруючих та сестер контемплятивного монастиря, створеного Андеєм Шептицьким ще у 1925 році, група вірних УПГКЦ вирушила до столиці, аби перед відповідними органами й організаціями висловити свій протест проти утисків свободи совісті в Україні, права на віросповідування, а також зустрітися з головою Держкомнацрелігій Юрієм Богуцьким. Після розмови з Богуцьким віруючі й представники духівництва УПГКЦ обійшли чи не всі державні установи, які так чи інакше причетні до релігійного життя в Україні, де залишили письмові вимоги про реєстрацію церкви та порушення права на вільне віросповідання.
Варто зазначити, що утиски членів спільноти УПГКЦ лише гартують християн. До дрогобицької та до інших спільнот прибувають щораз нові віруючі люди, вони приходять за покликом серця, а не з якихось інших міркувань - крім глибокої віри та щоденних молитов у каплицях правовірних греко-католиків нема чогось звично привабливого - ані високих бань з позолоченими хрестами, ані гучних дзвонів. “Я йду на Службу до Святої Трійці, - говорив мені якось приятель. - Там мене надихають фрески, високі склепіння”. “А я йду до своєї скромної каплички, - кажу йому. - Мене надихає присутній у ній Святий Дух”.
Після жовтневих молитовних акцій багато членів дрогобицької християнської спільноти - парафіян Церкви Різдва Христового відчули за спинами “холодок” від своїх знайомих, навіть тих, що називалися друзями. Відчув їх і автор цих рядків, ступінь ненависті декого з них переходила межі пристойного: в обліковому запису соціальних мереж фейсбука та твіттера появилися, м’яко кажучи, некоректні коментарі до інфонформації про ті чи інші події з життя християн, відчулося вороже ставлення при спілкування на вулиці, або й просто - відвертання. Інші ж приятелі чи просто знайомі, навпаки, лояльно поставилися до такої активності правовірних греко-католиків у Дрогобичі, дехто підтримав й долучився до спільноти.
Попри всі труднощі, що виникають на тернистому шляху до Бога, попри обпльовування ненависниками та колишніми друзями, що повідверталися, радісно усвідомлювати, що йдеш правильною дорогою, бо дорога ця до Господа. То ж, маєш соромитися тим, що не підеш з друзями на “сто грам”, чи радіти, що навернувся й покинув згубні звички? Маєш сумувати, що втратив старих друзів, чи тішитися, що знайшов нових? Маєш плакати від того, що хтось плюне у твій бік, чи радіти, що принижений за Христа?
Василь КИРИЛИЧ
Факт появи “незапланованої” каплички на вулиці Копистянського у Дрогобичі викликав, зрозуміло, замішання серед місцевого священства УГКЦ. Отці усіляко провокували (й далі провокують!) конфлікти між спільнотою УПГКЦ та сусідами обійстя, де збудована каплиця, між членами сімей та родинами парафіян, між вірними УПГКЦ взагалі та державними органами місцевого самоврядування й міліцією...
Впродовж жовтня цього року парафіяни Церкви Різдва Христового проводили у Дрогобичі молитовні акції-протести. Їх мета: молитва за Україну й українців, а також засвідчення того, що правовірні християни - не поодинокі люди чи “групка збаламучених людей”, як це дехто намагається їх виставити, а доволі велика спільнота воїнів Христових, яка відстоює правдиву віру в Живого Бога, має на це право від Самого Господа, бо “де двоє в Ім’я моє, там і Я серед них”, сказав Христос. Сформована спільнота бажає мати також державну реєстрацію, оскільки суспільство побудоване так, що поза державними законами жити неможливо.
Проте, право спільноти вільно сповідувати свою віру, гарантоване Конституцією України, у нашій державі вперто ігнорується. Зареєструвати церковну громаду не вдається уже кілька років, крім того виникли труднощі з узаконенням збудованої каплички у Дрогобичі. Для цього вигадуються будь-які причини: то в документі щось не так, то не в такій послідовності (місцева та державна реєстрація) витримана процедура.
Постійні перешкоди чиняться також на “місцевому рівні”: при спробі купити у сусіда землю з половиною старої хати, що виставлені на продаж, спротив при бажанні оформити купівлю-продаж чинить дрогобицьке БТІ, знаходячи невмотивовані причини. Якщо на державному рівні у цьому простежується діло рук чинної ієрархії УГКЦ, про що обмовилися у Державному комітеті у справах національностей та релігій, то на місцевому рівні на перешкоді стоїть священство, намовляючи при цьому на вороже ставлення до вірних УПГКЦ своїх парафіян.
Відразу після подій у Чорткові Тернопільської області, де побили віруючих та сестер контемплятивного монастиря, створеного Андеєм Шептицьким ще у 1925 році, група вірних УПГКЦ вирушила до столиці, аби перед відповідними органами й організаціями висловити свій протест проти утисків свободи совісті в Україні, права на віросповідування, а також зустрітися з головою Держкомнацрелігій Юрієм Богуцьким. Після розмови з Богуцьким віруючі й представники духівництва УПГКЦ обійшли чи не всі державні установи, які так чи інакше причетні до релігійного життя в Україні, де залишили письмові вимоги про реєстрацію церкви та порушення права на вільне віросповідання.
Варто зазначити, що утиски членів спільноти УПГКЦ лише гартують християн. До дрогобицької та до інших спільнот прибувають щораз нові віруючі люди, вони приходять за покликом серця, а не з якихось інших міркувань - крім глибокої віри та щоденних молитов у каплицях правовірних греко-католиків нема чогось звично привабливого - ані високих бань з позолоченими хрестами, ані гучних дзвонів. “Я йду на Службу до Святої Трійці, - говорив мені якось приятель. - Там мене надихають фрески, високі склепіння”. “А я йду до своєї скромної каплички, - кажу йому. - Мене надихає присутній у ній Святий Дух”.
Після жовтневих молитовних акцій багато членів дрогобицької християнської спільноти - парафіян Церкви Різдва Христового відчули за спинами “холодок” від своїх знайомих, навіть тих, що називалися друзями. Відчув їх і автор цих рядків, ступінь ненависті декого з них переходила межі пристойного: в обліковому запису соціальних мереж фейсбука та твіттера появилися, м’яко кажучи, некоректні коментарі до інфонформації про ті чи інші події з життя християн, відчулося вороже ставлення при спілкування на вулиці, або й просто - відвертання. Інші ж приятелі чи просто знайомі, навпаки, лояльно поставилися до такої активності правовірних греко-католиків у Дрогобичі, дехто підтримав й долучився до спільноти.
Попри всі труднощі, що виникають на тернистому шляху до Бога, попри обпльовування ненависниками та колишніми друзями, що повідверталися, радісно усвідомлювати, що йдеш правильною дорогою, бо дорога ця до Господа. То ж, маєш соромитися тим, що не підеш з друзями на “сто грам”, чи радіти, що навернувся й покинув згубні звички? Маєш сумувати, що втратив старих друзів, чи тішитися, що знайшов нових? Маєш плакати від того, що хтось плюне у твій бік, чи радіти, що принижений за Христа?
Василь КИРИЛИЧ
21:37 Надіслано: Голос Господній · 0
Від агресивних молодиків-семінаристів несло перегаром
У Чорткові Тернопільської області жорстоко побили вірних УПГКЦ. Найогиднішим вчинком правлячої ієрархії УГКЦ на чолі з Любомиром Гузаром є побиття сестер контемплятивного монастиря селища Пробіжна.
Невеличку церкву у Чорткові збудував священик Роман Шелепко, котрий помер 4 листопада цього року. Активно допомагали йому єпископи, священики та вірні УПГКЦ, з якими отець укупі боровся за чистоту Христової віри, мало того - гроші на будові невеличкого храму йшли з пожертв парафіян, що моляться в Підгірцях та Брюховичах. То ж, логічно, що після смерті отця Романа церквою мав би опікуватися близький за духом настоятель - саме такого душпастиря бажали для своєї парафії прихожани храму Преображення Господнього. Громадою вирішили прикликати на парафію єпископа УПГКЦ Маркіяна Гітюка, а будинок, у котрому жив Отець Роман Шелепко - передати сестрам контемплятивного монастиря, частина яких має молитовний дім у сусідньому з Чортковим селищі Пробіжна.
Прочувши, що парафіяни церкви Преображення Господнього хочуть мати у себе на парафії правовірних священиків, керівництво Бучацької єпархії накрутило місцевих жителів на вороже ставлення до них та до сестер контемплятивного монастиря і, відповідно, розірвання угоди, яку вже встигли укласти. Для захоплення “своїх” володінь місцеві отці прикликали на допомогу молодиків-семінаристів, котрі, як стверджують очевидці, виділялися неадекватною поведінкою, від них несло перегаром. Про події 14 листопада свідчить очевидець, тернополянка Ірина, 23 роки:
“Десь о 10.30 до церкви під'їхав білий автобус з якого вийшло приблизно 40 семінаристів. Також прибували хлопці, які до священства, очевидно, ніякого відношення не мають, проте були налаштовані так само агресивно, як і семінаристи. Вони, утворивши стіну до під'їзду храму, спершу голосно перекрикували тих, хто молився, згодом деякі з них, взявши в руки мегафон, викрикували на їх адресу сповнені ненависті образливі слова. Дуже було чутно від так званих семінаристів запах алкоголю, який, збуджував їх на образливі, сповнені нетерпимості викрики. Вся поведінка цих накручених молодих людей виказувала спроби спровокувати нас до агресії, проте цього не трапилося. Об 11.30 мала відправлятися Літургія владикою Маркіяном та правовірними священиками, тому “семінаристи” за будь-яку ціну цього не хотіли допустити. Далі було наступне: молоді та старші члени громади Чорткова застосували фізичну силу, щоб виштовхати нас і монахинь за межу дійства. Їхні старання призвели до утворення такої штовханини, що неможливо було щось контролювати - мимоволі я опинилася в її епіцентрі. Я впала на землю і напевне вже би не змогла давати це свідчення, якби не Божа рука і мій Ангел-Охоронець, котрі витягнули мене з цього побоїща. Вражає поведінка тих, хто спровокував це насилля. А спровокували його жителі Чорткова та семінаристи - це я стверджую, як та, яка була в центрі подій і є їх свідком. Було цілком очевидним, що вони були кваліфіковано й професійно заздалегідь "оброблені". Боляче згадувати, які образи ллетіли на нашу адресу, адресу правовірних єпископів, священиків та монахинь. І це часто з уст самих семінаристів. Мені очі відкрилися на те, яку формацію священиків готують семінарії УГКЦ
Я наголошую, що жоден з тих, хто підтримує УПГКЦ не провокував і краплі їхньої одержимої ненависті.”.
Події у Чорткові, де мало місце насилля над віруючими та сестрами-монахинями, зокрема, завдяки сучасним інтернет-технологіям набули розголосу. Серед тих, хто найбільше боїться поширення інформації - правляча ієрархія УГКЦ, оскільки саме вона, на думку потерпілих, вчиняє переслідування й дискримінацію, провокує насилля над інакомислячими віруючими.
Звернення сестер контемплятивного монастиря до міжнародних правозахисних організацій може спричинити міжнародний скандал, оскільки серед монахинь є громадянки Чехії та Словаччини, котрі декілька літ тому внаслідок ліквідації у цих країнах делегатур УГКЦ були скеровані в Україну, де перебувають цілком законно. У міжнародному скандалі, що може виникнути, Україну звинуватять у порушенні прав людини, свободи совісті, права на вільне віросповідання.
Василь КИРИЛИЧ
P.S. Відеосюжет про побиття правовірних християн, зокрема монахинь, можна побачити на Інтернет-сторінці нашого вісника або на Сайті правдивих новин (pravdyvo.org.ua).
Прочувши, що парафіяни церкви Преображення Господнього хочуть мати у себе на парафії правовірних священиків, керівництво Бучацької єпархії накрутило місцевих жителів на вороже ставлення до них та до сестер контемплятивного монастиря і, відповідно, розірвання угоди, яку вже встигли укласти. Для захоплення “своїх” володінь місцеві отці прикликали на допомогу молодиків-семінаристів, котрі, як стверджують очевидці, виділялися неадекватною поведінкою, від них несло перегаром. Про події 14 листопада свідчить очевидець, тернополянка Ірина, 23 роки:
“Десь о 10.30 до церкви під'їхав білий автобус з якого вийшло приблизно 40 семінаристів. Також прибували хлопці, які до священства, очевидно, ніякого відношення не мають, проте були налаштовані так само агресивно, як і семінаристи. Вони, утворивши стіну до під'їзду храму, спершу голосно перекрикували тих, хто молився, згодом деякі з них, взявши в руки мегафон, викрикували на їх адресу сповнені ненависті образливі слова. Дуже було чутно від так званих семінаристів запах алкоголю, який, збуджував їх на образливі, сповнені нетерпимості викрики. Вся поведінка цих накручених молодих людей виказувала спроби спровокувати нас до агресії, проте цього не трапилося. Об 11.30 мала відправлятися Літургія владикою Маркіяном та правовірними священиками, тому “семінаристи” за будь-яку ціну цього не хотіли допустити. Далі було наступне: молоді та старші члени громади Чорткова застосували фізичну силу, щоб виштовхати нас і монахинь за межу дійства. Їхні старання призвели до утворення такої штовханини, що неможливо було щось контролювати - мимоволі я опинилася в її епіцентрі. Я впала на землю і напевне вже би не змогла давати це свідчення, якби не Божа рука і мій Ангел-Охоронець, котрі витягнули мене з цього побоїща. Вражає поведінка тих, хто спровокував це насилля. А спровокували його жителі Чорткова та семінаристи - це я стверджую, як та, яка була в центрі подій і є їх свідком. Було цілком очевидним, що вони були кваліфіковано й професійно заздалегідь "оброблені". Боляче згадувати, які образи ллетіли на нашу адресу, адресу правовірних єпископів, священиків та монахинь. І це часто з уст самих семінаристів. Мені очі відкрилися на те, яку формацію священиків готують семінарії УГКЦ
Я наголошую, що жоден з тих, хто підтримує УПГКЦ не провокував і краплі їхньої одержимої ненависті.”.
Події у Чорткові, де мало місце насилля над віруючими та сестрами-монахинями, зокрема, завдяки сучасним інтернет-технологіям набули розголосу. Серед тих, хто найбільше боїться поширення інформації - правляча ієрархія УГКЦ, оскільки саме вона, на думку потерпілих, вчиняє переслідування й дискримінацію, провокує насилля над інакомислячими віруючими.
Звернення сестер контемплятивного монастиря до міжнародних правозахисних організацій може спричинити міжнародний скандал, оскільки серед монахинь є громадянки Чехії та Словаччини, котрі декілька літ тому внаслідок ліквідації у цих країнах делегатур УГКЦ були скеровані в Україну, де перебувають цілком законно. У міжнародному скандалі, що може виникнути, Україну звинуватять у порушенні прав людини, свободи совісті, права на вільне віросповідання.
Василь КИРИЛИЧ
P.S. Відеосюжет про побиття правовірних християн, зокрема монахинь, можна побачити на Інтернет-сторінці нашого вісника або на Сайті правдивих новин (pravdyvo.org.ua).
21:28 Надіслано: Голос Господній · 0
18 лист. 2010 р.
Ми - проти дискримінації
Впродовж жовтня на міському майдані біля Дрогобицької Ратуші вірні УПГКЦ проводили Служби Божі. Ці молитовні заходи - акції-протести на дискримінацію прав людини щодо її свободи віросповідування.
Дивні речі відбуваються сьогодні у церковному середовищі в Україні: ті, хто мав би бути духовними провідниками народу, чи за Біблією - пастирями свого стада, намагаються знайти собі гніздечко у світському середовищі. А з тим пов’язані усі грішні справи - участь священства у виборах, вливання душпастирів у бізнесові структури, участь отців у сумнівних проектах республіканського та міжнародного характеру.
Зовсім недавно, як хтось каже, за “помаранчевих”, тодішній провідник певної частини народних мас Віктор Ющенко “накручував” українців на проект “єдиної помісної православної церкви”, яка, нібито, мала об’єднати усіх віруючих в Україні. Хто реально дивиться на духовне життя в нашій державі, усвідомлює, що проект Віктора Ющенка, Любомира Гузара та Філарета Денисенка був класичною утопією: для його реалізації не було ані історичних передумов, ані бажання “народних мас” до такого єднання. Тому й луснув цей задум, як мильна бульбашка, залишилося від нього рівно стільки, як у Ющенка українського патріотизму чи в його компаньйонів справжнього християнського духу.
Зі зміною світської влади в Україні змінилися акценти у церковному середовищі - “на коні” тепер Московський патріархат, усі інші конфесії - не в рахунок. Забили на сполох православні Київського патріархату та греко-католики: в Україні дискримінація прав людини.
Про свої симпатії лише до однієї конфесії Віктор Янукович продемонстрував у перші дні свого правління: благословення на президентський пост, запрошення “дорогого гостя” з Москви. На відверті зазіхання Кирила Гундяєва на територіальну цілісність України, його сепаратистські висловлювання - ані пари з уст гаранта. За такої поблажливості глави української держави “дорогий гість” розперезався далі нікуди: дозволив собі ворожі висловлювання щодо Греко-Католицької Церкви в Україні, торпедував і домігся свого про перейменування вулиці Мазепи, проводить приватизацію Києво-Печерської Лаври, а “зайвих” орендарів виселяє. “Одухотворений” московським патріархом, Віктор Янукович забув, що в Україні діють і моляться за нашу державу інші конфесії - “традиційні” та протестантські церкви.
Які були передумови цієї ситуації і що сприяло розвитку теперішніх подій? Найперше, це пасивність церков, їх замкненість у храмових мурах. Не про внутрішні інтереси йдеться, бо за них церкви, ой які активні - не дай, Боже, натякнути отцям, що гріховні справи переступили церковний поріг, не гоже перетворювати Храм Божий у ремісничий дім. Йдеться про зовнішню безпеку, яку душпастирі чи то не бачать, чи то свідомо оминають. Скажімо, з якою метою у стінах УКУ (Українського Католицького Університету) та інших інституціях УГКЦ проводиться пропаганда Євросоюзу? Потакування політикам чи з власних інтересів? Наступне: хіба не бачить священство УГКЦ на прикладі інших країн, що прийняття Україною закону про гендерну рівність та ювенальної юстиції - величезне зло проти людства і гріх проти Господа? А узаконення одностатевих “шлюбів” хіба вже не є содомським гріхом? Однак, замість того, щоб протидіяти великому злу, верховенство УГКЦ видавало й видає циркуляри, в яких забороняє брати участь у заходах проти содомії, гендер-політики та ювенальної юстиції разом з тими, хто, на їх думку, робить занадто гучні вислови й заяви, бо посмів вказати на гріх самому (!) кардиналові Гузару.
І що ж є результатом такої мовчазної пасивності УГКЦ та ворожості до активних правовірних греко-католиків? А те, що скоро, зовсім незадовго, сепаратистські висловлювання Гундяєва здаватимуться “квіточками” проти утисків, які назрівають. Українськими вулицями розгулюватимуть різнобарвні збоченці-геї, а священик не посміє натякнути їм про содомський гріх, бо діятимуть закони європейської зони. У шпиталях чинитимуть убивства - евтаназію та аборти, а пастирі не матимуть права протидіяти цьому, бо ж є громадянами України, а та, в свою чергу - “європа”. Дітей наших розбещуватимуть вседозволеністю, а їх право поскаржитися на власних батьків захищатимуть закони ювенальної юстиції. У випадку “поганого виховання”, дітей з українських сімей вилучатимуть і віддаватимуть бездітним “сім’ям” геїв - церква знову буде безсилою, бо втратила свого часу пильність і купилася на “європейські” зваби-принади.
То ж, чи не є карою Божою за переслідування своїх братів-християн - вірних УПГКЦ, теперішня дискримінація УГКЦ з боку милої Януковичу УПЦ МП? Чи не забути душпастирям про свої світські зваби та не взятися вимітати зло з власної оселі - християнської (поки що!) України? Причина цього зла є лише одна - поклоніння й поступливість дияволу. Це він торує дорогу до серця християнської Європи - України, підбирає ключі до людських сердець з підступною метою - заволодіти людськими душами, завести їх до пекла. І не час шукати ворога у братові своєму, час разом стати проти лукавого.
Василь КИРИЛИЧ
Зовсім недавно, як хтось каже, за “помаранчевих”, тодішній провідник певної частини народних мас Віктор Ющенко “накручував” українців на проект “єдиної помісної православної церкви”, яка, нібито, мала об’єднати усіх віруючих в Україні. Хто реально дивиться на духовне життя в нашій державі, усвідомлює, що проект Віктора Ющенка, Любомира Гузара та Філарета Денисенка був класичною утопією: для його реалізації не було ані історичних передумов, ані бажання “народних мас” до такого єднання. Тому й луснув цей задум, як мильна бульбашка, залишилося від нього рівно стільки, як у Ющенка українського патріотизму чи в його компаньйонів справжнього християнського духу.
Зі зміною світської влади в Україні змінилися акценти у церковному середовищі - “на коні” тепер Московський патріархат, усі інші конфесії - не в рахунок. Забили на сполох православні Київського патріархату та греко-католики: в Україні дискримінація прав людини.
Про свої симпатії лише до однієї конфесії Віктор Янукович продемонстрував у перші дні свого правління: благословення на президентський пост, запрошення “дорогого гостя” з Москви. На відверті зазіхання Кирила Гундяєва на територіальну цілісність України, його сепаратистські висловлювання - ані пари з уст гаранта. За такої поблажливості глави української держави “дорогий гість” розперезався далі нікуди: дозволив собі ворожі висловлювання щодо Греко-Католицької Церкви в Україні, торпедував і домігся свого про перейменування вулиці Мазепи, проводить приватизацію Києво-Печерської Лаври, а “зайвих” орендарів виселяє. “Одухотворений” московським патріархом, Віктор Янукович забув, що в Україні діють і моляться за нашу державу інші конфесії - “традиційні” та протестантські церкви.
Які були передумови цієї ситуації і що сприяло розвитку теперішніх подій? Найперше, це пасивність церков, їх замкненість у храмових мурах. Не про внутрішні інтереси йдеться, бо за них церкви, ой які активні - не дай, Боже, натякнути отцям, що гріховні справи переступили церковний поріг, не гоже перетворювати Храм Божий у ремісничий дім. Йдеться про зовнішню безпеку, яку душпастирі чи то не бачать, чи то свідомо оминають. Скажімо, з якою метою у стінах УКУ (Українського Католицького Університету) та інших інституціях УГКЦ проводиться пропаганда Євросоюзу? Потакування політикам чи з власних інтересів? Наступне: хіба не бачить священство УГКЦ на прикладі інших країн, що прийняття Україною закону про гендерну рівність та ювенальної юстиції - величезне зло проти людства і гріх проти Господа? А узаконення одностатевих “шлюбів” хіба вже не є содомським гріхом? Однак, замість того, щоб протидіяти великому злу, верховенство УГКЦ видавало й видає циркуляри, в яких забороняє брати участь у заходах проти содомії, гендер-політики та ювенальної юстиції разом з тими, хто, на їх думку, робить занадто гучні вислови й заяви, бо посмів вказати на гріх самому (!) кардиналові Гузару.
І що ж є результатом такої мовчазної пасивності УГКЦ та ворожості до активних правовірних греко-католиків? А те, що скоро, зовсім незадовго, сепаратистські висловлювання Гундяєва здаватимуться “квіточками” проти утисків, які назрівають. Українськими вулицями розгулюватимуть різнобарвні збоченці-геї, а священик не посміє натякнути їм про содомський гріх, бо діятимуть закони європейської зони. У шпиталях чинитимуть убивства - евтаназію та аборти, а пастирі не матимуть права протидіяти цьому, бо ж є громадянами України, а та, в свою чергу - “європа”. Дітей наших розбещуватимуть вседозволеністю, а їх право поскаржитися на власних батьків захищатимуть закони ювенальної юстиції. У випадку “поганого виховання”, дітей з українських сімей вилучатимуть і віддаватимуть бездітним “сім’ям” геїв - церква знову буде безсилою, бо втратила свого часу пильність і купилася на “європейські” зваби-принади.
То ж, чи не є карою Божою за переслідування своїх братів-християн - вірних УПГКЦ, теперішня дискримінація УГКЦ з боку милої Януковичу УПЦ МП? Чи не забути душпастирям про свої світські зваби та не взятися вимітати зло з власної оселі - християнської (поки що!) України? Причина цього зла є лише одна - поклоніння й поступливість дияволу. Це він торує дорогу до серця християнської Європи - України, підбирає ключі до людських сердець з підступною метою - заволодіти людськими душами, завести їх до пекла. І не час шукати ворога у братові своєму, час разом стати проти лукавого.
Василь КИРИЛИЧ
22:15 Надіслано: Голос Господній · 0
Листи Президентові
Українці масово надсилають листи Президентові України з вимогою про відмову від прийняття руйнівних законів. Маємо такого листа в редакції нашого вісника.
Шановний пане Президенте, на сьогоднішній день в Україні склалася ситуація, яка змушує хвилюватися не лише мене особисто, але й кожного українця, котрий розуміє, чим є насправді Євросоюз. На жаль, зараз відбувається приховане від народу України проштовхування гендер-законів та ювенальної юстиції. Їх прийняття , а тим самим задоволення вимог ЄС, призвело би до катастрофічного стану суспільства - руйнування моральних і релігійних засад його існування.
Для мене особисто і для моєї сім`ї є неприпустимим, щоби мій народ був підданий пропаганді збочення і толерації прав гомосексуалістів та лесбіянок, надаючи будь-яку свободу існуванню ЛГБТ-організацій. А це все вже відбувається в багатьох країнах Єврозони, що призводить до деградації особливо молодих людей, для яких моральні принципи і норми стають вже і стануть надалі, при прийнятті і виконанні вищезгаданих законів та ювенальної юстиції, пустим звуком, чимось абсурдним і смішним.
Ніхто з тих, хто є насправді християнином, а не той, хто себе лиш так називає, не може дати свою згоду на прийняття і реалізацію закону про рівність прав чоловіків та жінок (гендер) та ювенальної юстиції, бо знає, що за такими законами стоїть безбожна і аморальна позиція Євросоюзу, який, зрештою, і займається їх проштовхуванням.
Тому, шановний Вікторе Федоровичу, я, Федишин Ірина Богданівна, прошу, аби Ви не дозволили, щоб в Україні прийняли гендер-закони і ювенальну юстицію, оскільки це призведе до руйнування і деморалізації мого народу.
Прошу вас, збережіть суверенітет України!
Для мене особисто і для моєї сім`ї є неприпустимим, щоби мій народ був підданий пропаганді збочення і толерації прав гомосексуалістів та лесбіянок, надаючи будь-яку свободу існуванню ЛГБТ-організацій. А це все вже відбувається в багатьох країнах Єврозони, що призводить до деградації особливо молодих людей, для яких моральні принципи і норми стають вже і стануть надалі, при прийнятті і виконанні вищезгаданих законів та ювенальної юстиції, пустим звуком, чимось абсурдним і смішним.
Ніхто з тих, хто є насправді християнином, а не той, хто себе лиш так називає, не може дати свою згоду на прийняття і реалізацію закону про рівність прав чоловіків та жінок (гендер) та ювенальної юстиції, бо знає, що за такими законами стоїть безбожна і аморальна позиція Євросоюзу, який, зрештою, і займається їх проштовхуванням.
Тому, шановний Вікторе Федоровичу, я, Федишин Ірина Богданівна, прошу, аби Ви не дозволили, щоб в Україні прийняли гендер-закони і ювенальну юстицію, оскільки це призведе до руйнування і деморалізації мого народу.
Прошу вас, збережіть суверенітет України!
22:04 Надіслано: Голос Господній · 0
13 жовт. 2010 р.
Ідемо світом – у Світ Божий
Теперішній світ нагадує височенного хмародера, який, попри те, що перенаселений, начинений усякою суперсучасною технікою – від цього начиння він ось-ось розлетиться на друзки. Бо нема у будинку господаря, того, хто навів би у своєму домі лад.
Будівничий, що збудував нам великий дім, у якому живемо - Сам Господь Бог. Для мешканців цієї будівельної споруди - Світу - Господь приставив господаря - священство. Але, як воно буває у житті, коли у хаті нема господаря, то й ладу нема.
Кажуть, що сучасний світ перенасичений. Це й справді так, але чи можна сказати, що він перенаселений? Хіба така мала наша Земля, що у ній тісно її жителям?
Аналізуючи події останніх років, можна сказати, що тісно на Землі не людям, а людським інтересам. Бо своє життя люд влаштовує не за Божими законами, а за власними амбіціями та апетитами. А людські апетити ростуть, як відомо, під час їжі. І коли не зупинити людину, сама вона отримує ожиріння, а інші недоїдають - в прямому і переносному значенні.
Духовне недоїдання призводить до того, що людина готова вкинути до своїх мізків усе, що, на її думку, втамовує голод. Цим і зловживають сильні світу цього, підсовуючи людині усякий непотріб - споюючи та сколюючи, струюючи розум.
Бачачи абсолютну слабкість духівників, світські правителі організовуються у всесвітні організації, які беруть верховенство над людським життям. Одна з таких організацій - Євросоюз. Нехтуючи правом людини на віросповідання, “європа” встановлює свої правила: світ, нібито, рівний, у ньому мають однакові права як дорослі чоловіки та жінки, так і діти. Що мається на увазі, хіба Церква та держава не захищають права жінки та не виступають проти усякого насилля над нею та дітьми? Так, але у законах Євросоюзу, до якого хочуть втягнути й Україну, не про це йдеться. Не секрет, що цією організацією та багатьма іншими керують збочені особи - гомосексуалісти та лесбіянки, котрі “під себе” й розробляють ці збочені закони. Отже ж, під визначенням “рівноправність жінки й чоловіка” ці збоченці пропонують увести в Україні, бо вже ввели у декількох європейських державах, рівність статі, чи за їх термінологією, “гендерну рівність”. Інакше кажучи, не має бути ні чоловіка, ні жінки, ані тата, ані мами, ані діда, ані баби - має бути просто людина - якась (якийсь, якесь?) чоловікожінка. Гадаєте, це жарт чи перебільшення? Ба ні, на жаль, бо в Англії дійшло уже до того, що навіть у їхній Англіканській Церкві розроблена нова версія богослужбових текстів, де в зверненнях до Бога не зазначається його статева приналежність. Молитимуться тепер замість “В Ім'я Отця і Сина і Святого Духа” по інакшому: “В Ім'я Творця, Рятівника і Святителя”. А де ж, спитаєте, сама Церква, що збоченці взяли й там гору? Те той господар світу, якого настановив Господь правити у великому людському Домі - на Землі?
Подібно й з “правами дітей”: під їх прикриттям хочуть увести так звану “ювенальну юстицію” - буквальне перебирання влади над дітьми від батьків якимось обудсменам з Європи, котрі підпорядковуватимуться Євросоюзу. Ваш малюк може поскаржитися тому європейському виконавцеві, що ви не так з ним поводитеся, і тоді вступлять у силу норми “ювенальної юстиції”, які матимуть верховенство над державними законами. Результат: малюка у вас заберуть, а заразом й інших дітей, бо в такій сім’ї їм, нібито, не комфортно жити. Ваші кровинки стануть прийомними дітьми “сім’ї” збоченців - “гоміки” ж дітей, попри все, не народжують... І, знову ж таки, куди дивиться Церква?
Щоб збагнути причину відступу й духовного падіння церковнослужителів, далеко йти не треба - зайдіть до будь-якого храму будь-якої конфесії. Послухайте проповіді отців і вникніть у їхній зміст - чи всюди почуєте глибоке тлумачення Святого Письма, яке й має бути Конституцією людського життя? Маю на увазі те, що священики не категорично й відверто виголошують у храмі, що не можна красти, будувати палаци за життя, брати хабарів, споювати людей, вести нечесний бізнес, розповсюджувати аморальну літературу. Не скажуть також: не відвідуйте гральних салонів, не вмикайте телевізора взагалі, бо там нічого доброго не побачите.
Бояться, по-перше, тому, що хтось може закинути: “Отче, а у вас хіба не процвітає хабарництво, чи по-вашому “симонія”? А ви хіба не будуєте палаців за життя, не крадете, не ведете прихованого й неприхованого бізнесу, не п’єте, не розповсюджуєте апостатичної літератури і таке інше? Але найбільше, чого бояться новітні священики, то це того самого, чого боялися й старозавітні часів Ісуса Христа - втратити свій авторитет в очах вірних, а від цього - й самих прихожан. Тому вони, як каже один мій знайомий, “причісують гріх”. А усяких, хто ще має Святого Духа у собі і живе в Ньому - заживо розпинають, як розіп’яли колись старосвященики Ісуса Христа.
Василь КИРИЛИЧ
Будівничий, що збудував нам великий дім, у якому живемо - Сам Господь Бог. Для мешканців цієї будівельної споруди - Світу - Господь приставив господаря - священство. Але, як воно буває у житті, коли у хаті нема господаря, то й ладу нема.
Кажуть, що сучасний світ перенасичений. Це й справді так, але чи можна сказати, що він перенаселений? Хіба така мала наша Земля, що у ній тісно її жителям?
Аналізуючи події останніх років, можна сказати, що тісно на Землі не людям, а людським інтересам. Бо своє життя люд влаштовує не за Божими законами, а за власними амбіціями та апетитами. А людські апетити ростуть, як відомо, під час їжі. І коли не зупинити людину, сама вона отримує ожиріння, а інші недоїдають - в прямому і переносному значенні.
Духовне недоїдання призводить до того, що людина готова вкинути до своїх мізків усе, що, на її думку, втамовує голод. Цим і зловживають сильні світу цього, підсовуючи людині усякий непотріб - споюючи та сколюючи, струюючи розум.
Бачачи абсолютну слабкість духівників, світські правителі організовуються у всесвітні організації, які беруть верховенство над людським життям. Одна з таких організацій - Євросоюз. Нехтуючи правом людини на віросповідання, “європа” встановлює свої правила: світ, нібито, рівний, у ньому мають однакові права як дорослі чоловіки та жінки, так і діти. Що мається на увазі, хіба Церква та держава не захищають права жінки та не виступають проти усякого насилля над нею та дітьми? Так, але у законах Євросоюзу, до якого хочуть втягнути й Україну, не про це йдеться. Не секрет, що цією організацією та багатьма іншими керують збочені особи - гомосексуалісти та лесбіянки, котрі “під себе” й розробляють ці збочені закони. Отже ж, під визначенням “рівноправність жінки й чоловіка” ці збоченці пропонують увести в Україні, бо вже ввели у декількох європейських державах, рівність статі, чи за їх термінологією, “гендерну рівність”. Інакше кажучи, не має бути ні чоловіка, ні жінки, ані тата, ані мами, ані діда, ані баби - має бути просто людина - якась (якийсь, якесь?) чоловікожінка. Гадаєте, це жарт чи перебільшення? Ба ні, на жаль, бо в Англії дійшло уже до того, що навіть у їхній Англіканській Церкві розроблена нова версія богослужбових текстів, де в зверненнях до Бога не зазначається його статева приналежність. Молитимуться тепер замість “В Ім'я Отця і Сина і Святого Духа” по інакшому: “В Ім'я Творця, Рятівника і Святителя”. А де ж, спитаєте, сама Церква, що збоченці взяли й там гору? Те той господар світу, якого настановив Господь правити у великому людському Домі - на Землі?
Подібно й з “правами дітей”: під їх прикриттям хочуть увести так звану “ювенальну юстицію” - буквальне перебирання влади над дітьми від батьків якимось обудсменам з Європи, котрі підпорядковуватимуться Євросоюзу. Ваш малюк може поскаржитися тому європейському виконавцеві, що ви не так з ним поводитеся, і тоді вступлять у силу норми “ювенальної юстиції”, які матимуть верховенство над державними законами. Результат: малюка у вас заберуть, а заразом й інших дітей, бо в такій сім’ї їм, нібито, не комфортно жити. Ваші кровинки стануть прийомними дітьми “сім’ї” збоченців - “гоміки” ж дітей, попри все, не народжують... І, знову ж таки, куди дивиться Церква?
Щоб збагнути причину відступу й духовного падіння церковнослужителів, далеко йти не треба - зайдіть до будь-якого храму будь-якої конфесії. Послухайте проповіді отців і вникніть у їхній зміст - чи всюди почуєте глибоке тлумачення Святого Письма, яке й має бути Конституцією людського життя? Маю на увазі те, що священики не категорично й відверто виголошують у храмі, що не можна красти, будувати палаци за життя, брати хабарів, споювати людей, вести нечесний бізнес, розповсюджувати аморальну літературу. Не скажуть також: не відвідуйте гральних салонів, не вмикайте телевізора взагалі, бо там нічого доброго не побачите.
Бояться, по-перше, тому, що хтось може закинути: “Отче, а у вас хіба не процвітає хабарництво, чи по-вашому “симонія”? А ви хіба не будуєте палаців за життя, не крадете, не ведете прихованого й неприхованого бізнесу, не п’єте, не розповсюджуєте апостатичної літератури і таке інше? Але найбільше, чого бояться новітні священики, то це того самого, чого боялися й старозавітні часів Ісуса Христа - втратити свій авторитет в очах вірних, а від цього - й самих прихожан. Тому вони, як каже один мій знайомий, “причісують гріх”. А усяких, хто ще має Святого Духа у собі і живе в Ньому - заживо розпинають, як розіп’яли колись старосвященики Ісуса Христа.
Василь КИРИЛИЧ
16:09 Надіслано: Голос Господній · 0
19 черв. 2010 р.
Пам’яті владики Йосафата Каваціва
6 червня 2010 року у Стрию в останню путь – дорогу до Господа Бога – проводжали єпископа Йосафата Каваціва, ЧСВВ. Вірні Греко-Католицької Церкви знали владику як правовірного християнина, котрий за віру переніс тюрми, поневіряння та страждання в підпіллі.
Народився в 1934 році. В періоді переслідування віруючих у 1954 році вступив до Чину св. Василія Великого, який діяв в підпіллі, оскільки в 1946 році УГКЦ була комуністичною владою офіційно ліквідована. Після таємного навчання та формації монах Йосафат Каваців у 1962 році був висвячений на священика. Таємно працював підпільним священиком, зокрема на Яворівщині. 1980 року в Казахстані в місті Караганді з рук греко-католицького єпископа Олександра Хіри таємно отримав єпископське свячення. У березні 1981 року владика Йосафат був затриманий та ув'язнений на 11-місячний термін. Судовий процес тривав 18 днів. Наступні роки Йосафат Каваців мусив тримати в таємниці своє єпископське свячення, хоча багато священиків з підпілля знали про це.
Уже в роки незалежності України правлячий кардинал Любомир Гузар не захотів прийняти владику Каваціва до Синоду єпископів УГКЦ через його вірність правовірній традиції. Востаннє владика Йосафат безрезультатно просив про це в 2004 році.
На початку 2008 року єпископи, які отримали свячення за підпілля й пізніше оприлюднили їх, повідомивши про це Святішого Отця та цілу Церкву, відкрито виступили проти єресей кардинала Любомира Гузара. В цьому ж році також декілька єпископів, серед яких був і владика Йосафат, заснували неофіційний Правовірний Синод УГКЦ. Синод публічно закликав усіх єпископів УГКЦ відректися єдності з єресями Любомира Гузара, а оскільки ті цього не зробили, була проголошена екскомуніка та анатема згідно Гал. 1,8-9 на всіх офіційних єпископів УГКЦ. Про це Правовірний Синод повідомив папу Бенедикта XVI й оприлюднив для всіх єпископів Католицької Церкви. Позаяк апостатичні єпископи не бажають залишати церковні посади, Правовірний Синод УГКЦ проголосив своє відокремлення від єретичної ієрархії та заснував для правовірних греко-католиків Українську Правовірну Греко-Католицьку Церкву (УПГКЦ). Це необхідне відокремлення правовірних не є жодною схизмою чи розколом, але, навпаки, - правдивою єдністю з мученицькою УГКЦ і чітким відділенням від апостатичної лінії, яку просаджує єретична ієрархія УГКЦ. Якщо б не було цього відділення, то через єресі Гузара на всю Католицьку Церкву в Україні впало б прокляття! Єпископи УПГКЦ є правдивими пастирями усіх щирих, правовірних та підпільних католиків. Єретичний провід намагався очорнювати Правовірний Синод та давати йому найгірші назви, щоб через брехню ізолювати щирих католиків від своїх правдивих пастирів.
В 2009 році владика Йосафат тяжко захворів. Весь час аж до смерті залишився вірним Правовірній Католицькій Церкві, яку очолює вісімдесятирічний владика Михайло Осідач, секретарем є владика Маркіян Гітюк, ЧСВВ.
6 червня 2010 року в похованнях взяли участь єпископи УПГКЦ, але офіційна ієрархія їм не дозволила здійснити чин похорону владики Йосафата.
Екс-єпископ Сеньків, що є під анатемою, призначив священика, який під час проповіді титулував померлого єпископа лише протоієреєм. Його тричі переривав хтось з людей, а тому проповідь закінчив місцевий священик Василь, визнавши Йосафата Каваціва єпископом.
У храмі в святилищі вже декілька років висить на стіні світлина владики Йосафата в єпископських ризах. У цьому храмі в Стрию впродовж багатьох років він правив Літургії як єпископ. Так само в труні владика був одягнений в єпископські ризи, а на цвинтарному пам’ятнику є його велика світлина як єпископа, там зазначена дата його єпископського свячення - 25.11.1980.
На похороні владики Йосафата Каваціва було багато людей та священиків, які з померлим мали єдність в правовірності, тож очікувалося, що виникне сутичка. Напередодні похорону, у суботу ввечері, декільком священикам, яких висвятив владика Йосафат, було заборонено брати участь в панахиді. Недільний похорон все ж пройшов спокійно крім невеликих словесних сутичок. На цвинтарі в своєму рідному селі Яблунька владика Йосафат очікує на другий прихід Христа та славне воскресіння свого тіла.
Вічна йому пам'ять!
Вірні УПГКЦ
Уже в роки незалежності України правлячий кардинал Любомир Гузар не захотів прийняти владику Каваціва до Синоду єпископів УГКЦ через його вірність правовірній традиції. Востаннє владика Йосафат безрезультатно просив про це в 2004 році.
На початку 2008 року єпископи, які отримали свячення за підпілля й пізніше оприлюднили їх, повідомивши про це Святішого Отця та цілу Церкву, відкрито виступили проти єресей кардинала Любомира Гузара. В цьому ж році також декілька єпископів, серед яких був і владика Йосафат, заснували неофіційний Правовірний Синод УГКЦ. Синод публічно закликав усіх єпископів УГКЦ відректися єдності з єресями Любомира Гузара, а оскільки ті цього не зробили, була проголошена екскомуніка та анатема згідно Гал. 1,8-9 на всіх офіційних єпископів УГКЦ. Про це Правовірний Синод повідомив папу Бенедикта XVI й оприлюднив для всіх єпископів Католицької Церкви. Позаяк апостатичні єпископи не бажають залишати церковні посади, Правовірний Синод УГКЦ проголосив своє відокремлення від єретичної ієрархії та заснував для правовірних греко-католиків Українську Правовірну Греко-Католицьку Церкву (УПГКЦ). Це необхідне відокремлення правовірних не є жодною схизмою чи розколом, але, навпаки, - правдивою єдністю з мученицькою УГКЦ і чітким відділенням від апостатичної лінії, яку просаджує єретична ієрархія УГКЦ. Якщо б не було цього відділення, то через єресі Гузара на всю Католицьку Церкву в Україні впало б прокляття! Єпископи УПГКЦ є правдивими пастирями усіх щирих, правовірних та підпільних католиків. Єретичний провід намагався очорнювати Правовірний Синод та давати йому найгірші назви, щоб через брехню ізолювати щирих католиків від своїх правдивих пастирів.
В 2009 році владика Йосафат тяжко захворів. Весь час аж до смерті залишився вірним Правовірній Католицькій Церкві, яку очолює вісімдесятирічний владика Михайло Осідач, секретарем є владика Маркіян Гітюк, ЧСВВ.
6 червня 2010 року в похованнях взяли участь єпископи УПГКЦ, але офіційна ієрархія їм не дозволила здійснити чин похорону владики Йосафата.
Екс-єпископ Сеньків, що є під анатемою, призначив священика, який під час проповіді титулував померлого єпископа лише протоієреєм. Його тричі переривав хтось з людей, а тому проповідь закінчив місцевий священик Василь, визнавши Йосафата Каваціва єпископом.
У храмі в святилищі вже декілька років висить на стіні світлина владики Йосафата в єпископських ризах. У цьому храмі в Стрию впродовж багатьох років він правив Літургії як єпископ. Так само в труні владика був одягнений в єпископські ризи, а на цвинтарному пам’ятнику є його велика світлина як єпископа, там зазначена дата його єпископського свячення - 25.11.1980.
На похороні владики Йосафата Каваціва було багато людей та священиків, які з померлим мали єдність в правовірності, тож очікувалося, що виникне сутичка. Напередодні похорону, у суботу ввечері, декільком священикам, яких висвятив владика Йосафат, було заборонено брати участь в панахиді. Недільний похорон все ж пройшов спокійно крім невеликих словесних сутичок. На цвинтарі в своєму рідному селі Яблунька владика Йосафат очікує на другий прихід Христа та славне воскресіння свого тіла.
Вічна йому пам'ять!
Вірні УПГКЦ
13:30 Надіслано: Голос Господній · 0
Підписатися на:
Дописи (Atom)
При передруку матеріалів обов'язкове активне посилання на цей сайт. Усі права захищені
..:: © Голос Господній 2010 ::.. E-mail
..:: © Голос Господній 2010 ::.. E-mail