Ми - проти дискримінації

Впродовж жовтня на міському майдані біля Дрогобицької Ратуші вірні УПГКЦ проводили Служби Божі. Ці молитовні заходи - акції-протести на дискримінацію прав людини щодо її свободи віросповідування.

Дивні речі відбуваються сьогодні у церковному середовищі в Україні: ті, хто мав би бути духовними провідниками народу, чи за Біблією - пастирями свого стада, намагаються знайти собі гніздечко у світському середовищі. А з тим пов’язані усі грішні справи - участь священства у виборах, вливання душпастирів у бізнесові структури, участь отців у сумнівних проектах республіканського та міжнародного характеру.
Зовсім недавно, як хтось каже, за “помаранчевих”, тодішній провідник певної частини народних мас Віктор Ющенко “накручував” українців на  проект “єдиної помісної православної церкви”, яка, нібито, мала об’єднати усіх віруючих в Україні. Хто реально дивиться на духовне життя в нашій державі, усвідомлює, що проект Віктора Ющенка, Любомира Гузара та Філарета Денисенка був класичною утопією: для його реалізації не було ані історичних передумов, ані бажання “народних мас” до такого єднання. Тому й луснув цей задум, як мильна бульбашка, залишилося від нього рівно стільки, як у Ющенка українського патріотизму чи в його компаньйонів справжнього християнського духу.
Зі зміною світської влади в Україні змінилися акценти у церковному середовищі - “на коні” тепер Московський патріархат, усі інші конфесії - не в рахунок. Забили на сполох православні Київського патріархату та греко-католики: в Україні дискримінація прав людини.
Про свої симпатії лише до однієї конфесії Віктор Янукович продемонстрував у перші дні свого правління: благословення на президентський пост, запрошення “дорогого гостя” з Москви. На відверті зазіхання Кирила Гундяєва на територіальну цілісність України, його сепаратистські висловлювання - ані пари з уст гаранта. За такої поблажливості глави української держави “дорогий гість” розперезався  далі нікуди: дозволив собі ворожі висловлювання щодо Греко-Католицької Церкви в Україні, торпедував і домігся свого про перейменування вулиці Мазепи, проводить приватизацію Києво-Печерської Лаври, а “зайвих” орендарів виселяє. “Одухотворений” московським патріархом, Віктор Янукович забув, що в Україні діють і моляться за нашу державу інші конфесії - “традиційні” та протестантські церкви.
Які були передумови цієї ситуації і що сприяло розвитку теперішніх подій? Найперше, це пасивність церков, їх замкненість у храмових мурах. Не про внутрішні інтереси йдеться, бо за них церкви, ой які активні - не дай, Боже, натякнути отцям, що гріховні справи переступили церковний поріг, не гоже перетворювати Храм Божий у ремісничий дім. Йдеться про зовнішню безпеку, яку душпастирі чи то не бачать, чи то свідомо оминають. Скажімо, з якою метою у стінах УКУ (Українського Католицького Університету) та інших інституціях УГКЦ проводиться пропаганда Євросоюзу? Потакування політикам чи з власних інтересів? Наступне: хіба не бачить священство УГКЦ на прикладі інших країн, що прийняття Україною закону про гендерну рівність та ювенальної юстиції - величезне зло проти людства і гріх проти Господа? А узаконення одностатевих “шлюбів” хіба вже не є содомським гріхом? Однак, замість того, щоб протидіяти великому злу, верховенство УГКЦ видавало й видає циркуляри, в яких забороняє брати участь у заходах проти содомії, гендер-політики та ювенальної юстиції разом з тими, хто, на їх думку, робить занадто гучні вислови й заяви, бо посмів вказати на гріх самому (!) кардиналові Гузару.
І що ж є результатом такої мовчазної пасивності УГКЦ та ворожості до активних правовірних греко-католиків? А те, що скоро, зовсім незадовго, сепаратистські висловлювання Гундяєва здаватимуться “квіточками” проти утисків, які назрівають. Українськими вулицями розгулюватимуть різнобарвні збоченці-геї, а священик не посміє натякнути їм про содомський гріх, бо діятимуть закони європейської зони. У шпиталях чинитимуть убивства - евтаназію та аборти, а пастирі не матимуть права протидіяти цьому, бо ж є громадянами України, а та, в свою чергу - “європа”. Дітей наших розбещуватимуть вседозволеністю, а їх право поскаржитися на власних батьків захищатимуть закони ювенальної юстиції. У випадку “поганого виховання”, дітей з українських сімей вилучатимуть і віддаватимуть бездітним “сім’ям” геїв - церква знову буде безсилою, бо втратила свого часу пильність і купилася на “європейські” зваби-принади.
То ж, чи не є карою Божою за переслідування своїх братів-християн - вірних УПГКЦ, теперішня дискримінація УГКЦ з боку милої Януковичу УПЦ МП? Чи не забути душпастирям про свої світські зваби та не взятися вимітати зло з власної оселі - християнської (поки що!) України? Причина цього зла є лише одна - поклоніння й поступливість дияволу. Це він торує дорогу до серця християнської Європи - України, підбирає ключі до людських сердець з підступною метою - заволодіти людськими душами, завести їх до пекла. І не час шукати ворога у братові своєму, час разом стати проти лукавого.
Василь КИРИЛИЧ