Благовіщення Пресвятої Богородиці

Святий Атанасій Великий († 373) у своїй проповіді називає Благовіщення першим серед празників, бо воно починає спасення людського роду. Основа цього празника — це радісна подія Благовіщення, записана у святого Луки (1, 26-28). Благовіщення дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. Празник Благовіщення належить не тільки до 12 великих празників нашої Церкви, але його служба береться навіть тоді, коли він випаде на Квітну неділю, Велику п'ятницю чи Христове Воскресення.

"Архангельським голосом кличемо до Тебе, Пречиста: "Радуйся благодатна, Господь з Тобою"
(Величання празника).

ВАЖЛИВІСТЬ ТАЇНСТВА БЛАГОВІЩЕННЯ
Таїнство Благовіщення має надзвичайно велике значення, бо від нього починається Новий Завіт, починається наше спасення. На благу вість архангела про воплочення Божого Сина людство чекало довгі-довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в аді. З цим днем сповнилася Божа обітниця післати Спасителя, бо цього дня "Слово стало тілом, і оселилося між нами" (Йо. 1, 14).
У проповіді на Благовіщення, яку приписують святому Йоанові Золотоустому, читаємо: "Гавриїл був посланий об'явити всемірне спасення. Гавриїл був посланий принести Адамові обітницю про поворот з неволі. Гавриїл був посланий до Діви, щоб нечесть жіночої статі замінити на честь. Гавриїл був посланий, щоб чистому Женихові приготовити достойну весільну світлицю. Гавриїл був посланий, щоб створіння заручити зі Створителем. Гавриїл був посланий до живої палати Царя ангелів. Гавриїл був посланий до Діви зарученої Йосифові, але береженої для Сина. Був посланий безтілесний слуга до чистої Діви. Був посланий вільний від гріха до вийнятої з-під тління. Був посланий світильник, щоб указати на Сонце правди. Був посланий ранок, що біжить перед світлом дня. Був посланий Гавриїл, указуючий на Того, Хто находиться у нідрах Отця і в обіймах Матері. Був посланий Гавриїл, звістуючий Того, Хто находиться на троні і в вертепі" (Твори, Т. 8, с. 854).
З хвилиною Благовіщення ангела Божий Син починає перші хвилини Божого земного життя в дівичому лоні Пречистої Діви Марії. На тлі цього празника ясно виступають Її привілеї богоматеринства і дівицтва.

ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА
Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.
На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев'ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення - 25 березня.
Празник Благовіщення зі Сходу приходить на Захід десь між 660 і 680 роками. Як на Сході, так і тут він спочатку вважався Господським і мав різні назви: Господнє Благовіщення, Христове Благовіщення, Зачаття Христа, Празник Воплочення, Благовіщення ангела Пресвятій Діві Марії, Благовіщення Святій Марії про Зачаття. Собор у Толедо 656 року говорить про Благовіщення 25 березня, але переносить його на 18 грудня. Причиною цього було те, що давній звичай не дозволяв святкувати празники під час великого посту, а також і те, що празник Благовіщення був ближче до Христового Різдва, аніж до його смерти і Воскресення. Від XI ст. всі Церкви на Заході знову почали святкувати Благовіщення 25 березня. Вірмени празнують Благовіщення 7 квітня тому, що вони святкують Христове Різдво і Богоявлення разом в один день - 6 січня. Подія Благовіщення є улюбленою темою в іконографії.
Благовіщення в Русі-Україні було другим Богородичним празником після Успення, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих Воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. "В 1037 році, - сказано в найдавнішому літописі, - заснував Ярослав великий город Київ, що має Золоті Ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрости Божої, митрополичу, а далі кам'яну церкву Благовіщення Святої Богородиці на Золотих Воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщеням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла". У храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері ввесь український народ.

ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ БЛАГОВІЩЕННЯ
Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: "Радуйся!" Головні мотиви тієї святої і неземної радости - це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. "Днесь радість Благовіщення, - співаємо на стиховні вечірні, - торжество Дівиці, земля і небо єднаються, Адам обновляється і Єва увільняється від печалі". А сідален утрені каже: "Днесь все створіння радіє, бо тобі каже архангел: Радуйся, благодатна, всехвальна і Пречиста Мати Христа Бога". Канон утрені звертає на себе увагу тим, що він укладений у формі діалогу Пресвятої Богородиці й архангела. Ось приклад: "Богородиця: "Почувши, Гавриїле, радісний голос слів твоїх, я наповнилася божественної радости, бо ти голосиш радість і звіщаєш безконечну веселість. Ангел говорить: "Тобі дана радість, божественна Богомати. Все створіння, Богоневісто, взиває до тебе: Радуйся! Ти бо єдина чиста була вибрана на Матір Божого Сина" (Шоста пісня).
Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї як Богоматері має слова найвищої похвали і подиву: "Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед Тобою, Діво, і вітаючи Тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима... "
Головне джерело тієї радости це воплочення Божого Сина й наше спасення: "... Дівиче лоно приймає Сина. Дух Святий сходить. Отець з висот дає згоду, і примирення доконується спільною радою. В Нім і через Нього спасені враз з Гавриїлом закличмо до Діви: "Радуйся, благодатна, бо з тебе спасення Христос Бог наш прийнявши, нашу природу злучив її з Собою, Його моли за спасення душ наших" (Стихира на стиховні вечірні).
За кн. “Пізнай свій обряд”

09:22 Надіслано: Голос Господній · 0

Святий архангел Михаїл

У листопаді християни святкують Собор святих ангелів. Найґрунтовніші відомості про ангельські чини свята Церква має зі вчення святого Діонісія Ареопагіта, учня святого Апостола Павла, який був захоплений до третього неба (пор.ІІ Кор.12.2) і бачив там різницю чинів святих ангелів, пояснив це Діонисію, своєму учневі.

У творі про небесну ієрархію св. Діонисій виклав учення про ангелів. Є дев'ять ангельських чинів, які поділяються на три ієрархії - в кожній по три частини.
Першу - найвищу і найближчу до Пресвятої Тройці ієрархію складають серафими, херувими і престоли. Біля Господа-Творця стоять шестикрилі серафими, які палають любов'ю до Бога й інших спонукають до такої ж любові ("серафим" з єврейської - той, що палає). За ними у невимовній світлості предстоять багатоокі херувими, які найближчі до розуміння Божих Таїнств і глибини Божої премудрості, через них просвічення духовних очей і премудрість передається іншим. Далі перед Тим, хто сидить на Престолі, предстоять богоносні престоли, на яких розумно спочиває Бог. Богоносними вони є не за природою, а за благодаттю, що дається їм для служіння - через них переважно виявляється правосуддя Боже. Вони служать Його правосуддю, прославляють Його і виливають силу правосуддя на престоли земних царів, даючи їм дар справедливості.
Усередині ієрархії також існує три чини святих ангелів: господства, сили і влади. Так вони називаються тому, що володарюють над іншими, які ідуть за цими чинами ангелів, будучи самі вільними. Добровільно і з радістю безперестанно служачи Богові, вони дають силу для розсудливого і мудрого управління владі, поставленій на землі від Бога святі сили допомагають людям нести покладені на них обов'язки, носять неміч немічних, зміцнюють кожну людину в скорботі і терпінні, дають силу мужньо переносити всі напасті, дякуючи Богові. Влади мають владу над дияволом, щоб приборкувати силу бісівську, перемагати спокуси, утверджувати добрих подвижників у духовних подвигах і трудах.
У нижчій ієрархії також три чини: начала, архангели і ангели. Начала керують нижчими ангелами, їм доручено управління Всесвітом і охорону всіх царів та князівств, земель і всіх племен та народів, бо кожен народ має особливого для себе охоронця і покровителя (пор.Дан.10.13). Архангелами називаються великі благовісники, що відкривають пророцтва, пізнання і розуміння Божої волі, які вони отримують від вищих чинів, і сповіщають нижчим - ангелам, а через них - людям. Ангели в небесній ієрархії найближчі до людей, вони наставляють людей добродійно і праведно жити для Бога, вони охороняють нас.
Над усіма дев'ятьма небесними чинами ангелів поставлений Богом святий архистратиг Михаїл. Він є ангелом, що володіє надзвичайною, неймовірною духовною силою. У пророка Даниїла його представлено особливим захисником і покровителем юдейського народу (Дан.10.13-21; 12,1). В Одкровенні св.Івана Богослова архангела Михаїла зображено захисником християн і вбивцею дракона з його ангелами: "...була війна на небі, Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і скинутий був великий дракон, змій стародавній, званий дияволом і сатаною, з його ангелами на землю". Тоді в своїй злості він почав шкодити Церкві Христовій і продовжує вести боротьбу зі святими. (Од.12,19-20). А в цій боротьбі маємо вищих захисників і покровителів на чолі зі святим архангелом Михаїлом.
Михаїл під час згубного падіння сатани в гордість, його відступу від Бога і падіння в безодню, зібравши всі чини і воїнства ангельські, вигукнув: "Вслухаймося, станемо добре перед Творцем нашим і не будемо думати про те, що противне Богові!.. Вслухаймося, як вони (упалі ангели) через гордість несподівано від світла впали в темряву і з висоти упали в безодню. (св. Григорій. Двоєслов)". Промовляючи так до всього собору ангелів, він почав із серафимами й херувимами, з усіма небесними чинами славити Пресвяту, Єдиносущну і Нероздільну Трійцю, Єдиного Бога, співаючи урочисту пісню: "Святий, Святий, Святий Господь, сповнені небо і земля славою Твоєю".
То ж єднання святих ангелів дістало ім'я Собору ангельського, бо вони єдино душно і одноголосно славлять Отця і Сина і Святого Духа. Святій Тройці і від нас, земних, хай буде слава навіки!

21:26 Надіслано: Голос Господній · 0

Мученик за Христа

Святий Димитрій був, мабуть, дияконом, що загинув мученицькою смертю в час Діоклетіанового переслідування християн у Далмації.

Але згодом, коли частину його святих мощів 27 жовтня перенесли до міста Солуня в Македонії і поставили там на його честь церкву, святого Димитрія стали вшановувати як високого царського достойника - проконсула й начальника міста Солуня. За легендарним оповіданням, св. вояк загинув мученицькою смертю за імператора Максиміана.
Святий Димитрій - це правдивий християнський мученик, тільки, на жаль, ми не маємо достовірних подробиць про його життя й мученицьку смерть.
У Русі-Україні святий мученик Димитрій утішався великим вшановуванням. Почин цьому дала облога Царгорода нашим князем Олегом. Літописець Нестор згадує, що коли руські війська розгромили греків, вони, налякані, казали: "Це не Олег, а св. Димитрій був посланий на нас Богом". А пізніше, коли християнська віра поширилася серед нашого народу, князі, військо та усі вірні віддавали себе в опіку святому Димитрієві. В літописі теж є згадка, що 1198 року було привезено з Солуня володимирському князеві Всеволодові ікону св. Димитрія, яку дуже цінували в Володимирі. На честь святого Димитрія в Україні побудовано багато церков.

У життєписі про св. Димитрія є згадка про св. мученика Нестора. Це був християнський юнак із Солуня, за благословенням св. Димитрія боровся з царським велетнем Лієм і переміг його в ім'я Христа. Розлючений правитель наказав убити Нестора мечем. Коли згодом довідався, що його поблагословив на боротьбу св. Димитрій, звелів воякам піти до в'язниці та проколоти списом і св. Димитрія.

22:06 Надіслано: Голос Господній · 0