Перемога, що сколихнула світ

Уже понад два тисячоліття весняною порою серця людей переповнює радісна звістка про Воскресіння Христове. Це світле свято, яке цьогоріч співпало в часі для християн усіх конфесій, не лише є найвеличнішим, найурочистішим і найрадіснішим празником із празників, торжеством із торжеств в церковному році. Його ще можна назвати святом найбільшої Перемоги від початку існування людства.
У всесвітній історії відомо чимало вражаючих перемог, отриманих геніальними полководцями, але всі вони є ніщо в порівнянні з перемогою на Голготі, яку здобув для нас на хресті Ісус - наш Спаситель і Господь. Взявши на себе тягар гріхів усього світу, в неймовірних стражданнях здолав їх, переміг диявола, який сконцентрував на Ньому всю силу зла, цілу орду демонських духів кинув у вирішальний бій за збереження людських душ в рабстві гріха та пекельній вічності.
Перемогою на хресті Господь примирив нас зі Своїм Отцем, сповнивши Його волю, проклав місток через прірву, спричинену первородним гріхом, розірвав завісу, відкрив Небесну браму життя вічного. Своїм Воскресінням остаточно довів, що перемога завжди на боці істини, що добро сильніше від зла, любов сильніша за ненависть, життя сильніше за смерть.
Вже в цьому житті куштуємо передсмак воскресіння, бо ми вже перейшли від смерті до життя (1Ів. 3.14) та споживаємо Тіло Христове: "Це ж - хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його не вмер. Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки." (Ів. 6.50-51).
Глибше зрозуміти Христове Воскресіння нам допоможуть розважання над тайною хрищення. Висловлюючи глибину богословської думки про це таїнство, ап. Павло запитує: "Чи ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися? (Рм 6.3). Апостол тут має на увазі хрищення через наше занурення в Христі Ісусі в самій хвилині Його смерті, коли все стається спільно з Ним - співрозп'яття, поховання і воскресіння. Це є те пасхальне таїнство - перехід від смерті до життя, від гріха до ласки й святості. Скинувши стару людину, сповнену діл брехні, яку розтлівають звабливі пристрасті, християнин одягається в нову "створену на подобу Божу у справедливості і святості правди" (Еф 4.24) та приставши до Христа стає новим створінням. Отож, прийнявши хрищення, ми вмираємо для себе, щоб жити в Христі, духовно стаємо учасниками Його перемоги, Христової Пасхи - переходу від рабства гріха до свободи Божих дітей. Наскільки ми з'єднані з Ісусом подобою Його смерті, в міру того, братимемо участь в Його Воскресінні.
Та чи багато з нас християн в нинішній добі відчувають внутрішню єдність з воскреслим Христом, переживають радість визволення, почуваються переможцями у своєму власному духовному житті?
Скільки знайдеться тих, які можуть зі впевненістю повторити слова ап. Павла: "не живу вже я, а живе в мені Христос"?
На жаль, реальність сьогодення переконливо свідчить, що більшість охрещених, але зваблених світом людей, зберігають свою єдність з Христом лише назвою та формальним виконанням церковного обряду. "Бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вухо тяжко чують, зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, щоб я зцілив їх" (Мат 13.15). Для тих пора Великого посту є часом тимчасових незручностей, пов'язаних з необхідністю річної сповіді та незначними докорами сумління.
Їхні помисли наприкінці посту переважно наповнені турботами зовнішнього боку пасхальних приготувань: речовими обновами, прибиранням, прагненням смачно наситити свою тілесну природу. А основу самих святкувань становлять "ситні" застілля з хмільними забавами, які завершуються далеко не прославою Господа. Очевидно, що таке розуміння посту та й самого свята не збагатить Божою ласкою, не стане початком духовного та фізичного зцілення, відновленням сімейного та родинного миру. А швидше послужить новим падінням у гріх, що стануть причинами чергових життєвих негараздів, розчарувань, душевних та тілесних страждань.
Але дякувати Богові, що поза тим є ще незначна частина людей, котрих не приймає світ, бо їм вдалося благодаттю Божою на тлі загальної духовної байдужості зберегти живу віру, для яких найбільша радість в житті - перебування в Дусі Святому, щоденне спілкування з небесним Отцем, постійне молитовне з'єднання з Ісусом і Марією. Змістом життя для них - самозречення, духовна боротьба з укоріненим внутрішнім гріхом, який продукує стара людина, щоб вмирати для гріха, розпинати свою лиху похітливість і все життя служити єдиному Богові в обновленні Духа. (Рм 7.6) Заради вірності Христу терпеливо зносять глузування, наругу, а часом і відверті напади з боку ненавернених рідних та близьких їм людей. Саме вони, що в часі посту духом співрозпиналися з Христом, з Ним і воскреснуть, понесуть плоди Його перемоги - обнову духа, радість нового життя та щастя життя вічного.
Тож нехай тріумф Христової Перемоги пасхальним дзвоном пролунає у кожному серці, розвіє темряву невіри одних, утвердить віру інших, а для всіх нас стане джерелом миру, радості і життя, світлом Віри, Надії і Любові!
Ігор САВЧИН