Незряча дрогобичанка розмовляє з Богом

У Дрогобичі на вулиці Війтівська Гора живе самітня незряча 87-річна жінка. Свій зір вона втратила 20 літ тому. Невеличка оселя у двоквартирному старому будинку – усе, що нажила за своє життя.

Незрячу Марію Бик у місті знають хіба що ті, хто її відвідує - соціальні працівники, кілька небайдужих людей та  одиниці священиків. Останніх, як стверджує жінка, тут не було уже кілька літ.
- Не потрібна я їм, - скаржиться жінка, - бо не можу бути в церкві й не маю грошей на пожертву. Вже й забула, коли тут був священик.
Добрим словом згадує ксьондза з католицького костелу - щирої душі був чоловік, але нема вже його, напевно й через те нема, що був такий добрий. А тепер ніхто й не приходить.
- А мені треба комусь вилити свою душу, - виповідає далі жінка свою журу. - Навідує мене Юра, це йому запишеться у Книзі Життя, але він світський чоловік, а священики до мене не приходять.
Про Книгу Життя незряча Марія Бик говорить особливо захоплено. Потраплять до неї, каже, такі люди, як цей бориславський лікар на ім’я Юрій, котрий жертвує особистим часом, щоб допомогти їй, людині з обмеженими можливостями. Будуть занесені до цієї Книги лише праведники, твердить жінка, а інші, а таких, ой як багато, - підуть до пекла.
- Найбільша провина, за те, що робиться у світі, лежить на священиках, - переконана жінка. - На нікого не покладено стільки відповідальності перед Богом, як на них. Навіть президенти не мають таких повноважень, бо вони від світу. А священики -  від Бога (слово “Бог” щоразу вимовляє, характерно протягуючи першу голосну). Колись стануть перед Всевишнім, а Він спитає їх: “Як ви пасли свої вівці”. І будуть відповідати перед Богом.
Може тому й нема у старенької священиків, що нема у них Духа, вважає та. Бо всі, хто буває у неї, кликані Святим Духом, переконана жінка. Ту людину, у котрої Його нема, Бог до неї не допустить.
- Коли я на самоті, то розмовляю з Богом, - говорить самітня жінка. - Я Його відчуваю у собі і я живу в Ньому. Говорю з ним, як тепер з вами, як з живою людиною.
Коли ми разом з Юрієм зібралися покидати помешкання Марії Бик, жінка попросила прочитати їй щось із Псальмів. І лікар Юрій, котрий мешкає у Дрогобичі на вулиці Володимира Великого, напам’ять промовляв 91-й Псалом Давида, його слухала незряча й разом з читцем завершувала фрази: “Алилуя, алилуя, алилуя”.
Василь КИРИЛИЧ
P.S. Днями під духовну опіку незрячу самітню дрогобичанку Марію Бик взяли отці Церкви Різдва Христового, що на вулиці Копистянського. Стареньку жінку відвідав владика Самуїл й уділив їй святі тайни.