Ідемо світом – у Світ Божий

Теперішній світ нагадує височенного хмародера, який, попри те, що перенаселений, начинений усякою суперсучасною технікою – від цього начиння він ось-ось розлетиться на друзки. Бо нема у будинку господаря, того, хто навів би у своєму домі лад.
Будівничий, що збудував нам великий дім, у якому живемо - Сам Господь Бог. Для мешканців цієї будівельної споруди - Світу - Господь приставив господаря - священство. Але, як воно буває у житті, коли у хаті нема господаря, то й ладу нема.
Кажуть, що сучасний світ перенасичений. Це й справді так, але чи можна сказати, що він перенаселений? Хіба така мала наша Земля, що у ній тісно її жителям?
Аналізуючи події останніх років, можна сказати, що тісно на Землі не людям, а людським інтересам. Бо своє життя люд влаштовує не за Божими законами, а за власними амбіціями та апетитами. А людські апетити ростуть, як відомо, під час їжі. І коли не зупинити людину, сама вона отримує ожиріння, а інші недоїдають - в прямому і переносному значенні.
Духовне недоїдання призводить до того, що людина готова вкинути до своїх мізків усе, що, на її думку, втамовує голод. Цим і зловживають сильні світу цього, підсовуючи людині усякий непотріб - споюючи та сколюючи, струюючи розум.
Бачачи абсолютну слабкість духівників, світські правителі організовуються у всесвітні організації, які беруть верховенство над людським життям. Одна з таких організацій - Євросоюз. Нехтуючи правом людини на віросповідання, “європа” встановлює свої правила: світ, нібито, рівний, у ньому мають однакові права як дорослі чоловіки та жінки, так і діти. Що мається на увазі, хіба Церква та держава не захищають права жінки та не виступають проти усякого насилля над нею та дітьми? Так, але у законах Євросоюзу, до якого хочуть втягнути й Україну, не про це йдеться. Не секрет, що цією організацією та багатьма іншими керують збочені особи - гомосексуалісти та лесбіянки, котрі “під себе” й розробляють ці збочені закони. Отже ж, під визначенням “рівноправність жінки й чоловіка” ці збоченці пропонують увести в Україні, бо вже ввели у декількох європейських державах, рівність статі, чи за їх термінологією, “гендерну рівність”. Інакше кажучи, не має бути ні чоловіка, ні жінки, ані тата, ані мами, ані діда, ані баби - має бути просто людина - якась (якийсь, якесь?) чоловікожінка. Гадаєте, це жарт чи перебільшення? Ба ні, на жаль, бо в Англії дійшло уже до того, що навіть у їхній Англіканській Церкві розроблена нова версія богослужбових текстів, де в зверненнях до Бога не зазначається його статева приналежність. Молитимуться тепер замість “В Ім'я Отця і Сина і Святого Духа” по інакшому: “В Ім'я Творця, Рятівника і Святителя”. А де ж, спитаєте, сама Церква, що збоченці взяли й там гору? Те той господар світу, якого настановив Господь правити у великому людському Домі - на Землі?
Подібно й з “правами дітей”: під їх прикриттям хочуть увести так звану “ювенальну юстицію” - буквальне перебирання влади над дітьми від  батьків якимось обудсменам з Європи, котрі підпорядковуватимуться Євросоюзу. Ваш малюк може поскаржитися тому європейському виконавцеві, що ви не так з ним поводитеся, і тоді вступлять у силу норми “ювенальної юстиції”, які матимуть верховенство над державними законами. Результат: малюка у вас заберуть, а заразом й інших дітей, бо в такій сім’ї їм, нібито, не комфортно жити. Ваші кровинки стануть прийомними дітьми “сім’ї” збоченців - “гоміки” ж дітей, попри все, не народжують... І, знову ж таки,  куди дивиться Церква?
Щоб збагнути причину відступу й духовного падіння церковнослужителів, далеко йти не треба - зайдіть до будь-якого храму будь-якої конфесії. Послухайте проповіді отців і вникніть у їхній зміст - чи всюди почуєте глибоке тлумачення Святого Письма, яке й має бути Конституцією людського життя? Маю на увазі те, що священики не категорично й відверто виголошують у храмі, що не можна красти, будувати палаци за життя, брати хабарів, споювати людей, вести нечесний бізнес, розповсюджувати аморальну літературу. Не скажуть також: не відвідуйте гральних салонів, не вмикайте телевізора взагалі, бо там нічого доброго не побачите.
Бояться, по-перше, тому, що хтось може закинути: “Отче, а у вас хіба не процвітає хабарництво, чи по-вашому “симонія”? А ви хіба не будуєте палаців за життя, не крадете, не ведете прихованого й неприхованого бізнесу, не п’єте, не розповсюджуєте апостатичної літератури і таке інше? Але найбільше, чого бояться новітні священики, то це того самого, чого боялися й старозавітні часів Ісуса Христа - втратити свій авторитет в очах вірних, а від цього - й самих прихожан. Тому вони, як каже один мій знайомий, “причісують гріх”. А усяких, хто ще має Святого Духа у собі і живе в Ньому - заживо розпинають, як розіп’яли колись старосвященики Ісуса Христа.
Василь КИРИЛИЧ