Зростаймо у вірі

Щоб осягнути справжнє щастя, кожна християнська душа прагне пізнати Бога. Досконале пізнання Бога властиве лише Ангелам і Святим - ми ж пізнаємо лише через Його творіння й об'явлення. Різниця між тим - як оглядати на карті незвідані землі чи подорожувати цими краями і докладно їх бачити. Ангели "на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця" (Мт.18,10), - каже сам Ісус. Лице Бога оглядають і Святі, бо вони є рівні Ангелам (Лк.20, 36).

Людство потребує пізнати Божу досконалість, інакше немає праведного життя. Тому ті, хто не знає Бога, часто впадають у гріх: лжесвідчать, не моляться, не ходять до церкви, не приступають до Святих Тайн, попри те пристрасно женуться за багатством, славою, усілякими розвагами .
Пізнаємо Бога через розважання створених речей і за допомогою розуму. Але одного розуму не достатньо, щоб самостійно дійти до ясного і належного пізнання Бога. Лише на розум опиралися погани, тому їхні поняття про Божество були не досконалі, а деякі богослужіння - неморальні. Ніхто не в силі дослідити те, що є на небі, якщо йому Бог не дасть мудрості і не зішле Святого Духа (Прем.9,16-17). Цю мудрість дає нам Господь через віру. Недаремно святий Августин каже: " Вірю, щоб розуміти".
Святе Письмо називає віру світлом Божим (Петр.2, 9), що сяє в нашій душі ( 11Кор.4, 6). Віра подібна до зорової труби: як через неї бачимо те, що не досягнемо неозброєним оком, так завдяки вірі пізнаємо те, чого не можемо пізнати розумом.
Всі правди про Всемогучого Бога були об'явлені в Євангелії і проголошені через Апостолів. Пізніше Господь не раз об'являвся й окремим людям, що не було продовженням, а лише поясненням первісного об'явлення, на якому ґрунтується наша віра.
З життя Святих знаємо, що Бог і тепер об'являється людям великої святості. Для прикладу: Ісус об'являвся святій Марії Маргариті Алякок в 1673-1675 роках і через неї звернувся до людей з проханням про почитання Пресвятого Ісусового Серця. Однак, не треба думати, що такі об'явлення і потіхи відразу надають людині ознак святості, бо суть святості - в чеснотах і терпіннях.
Для християнина віра - це дар Божий, бо здатність до віри отримуємо лише за допомогою Божої ласки. " Ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого" - каже Ісус (Ів.6, 65). Бог дає нам віру ще під час Хрещення разом з ласкою освячуючою. Але користати з віри людина може тільки тоді, коли прийде до застосування розуму. Кожна людина отримує здатність віри через покаяння, бо Бог не уділяє дорослим ласк без їх співдії з Ним (Соб.Тр.6,7).
Господь насамперед дає ласку християнської віри тим, хто щиро прагне правди: "і шукатимете Мене та й знайдете, як тільки шукатимете Мене всім серцем вашим" (Ер. 29,13).
До віри веде і спосіб життя, приязний Богові. Божу Ласку, світло розуму отримуємо завдяки добрим справам. Тому Ісус казав: "Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога…" (Ів.7,17).
Врешті, і той отримає віру, хто буде просити її в Бога. Христос каже: "Кожний, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і хто стукає, тому відчиняють" (Мат.7,8).
Декотрі люди ніколи не доходять до християнської віри, бо є гордими і їм бракує доброї волі. Спаситель просвічує кожну людину, яка приходить на цей світ (Ів.1,9). Але багато втікають від спливаючого на них світла віри.
Горда людина ніколи не прийде до віри. Господь, бажаючи привести когось до Себе, дає певні випробування, а це відлякує гордих людей. Бог допускає, що Його Церкву, яка голосить правду, переслідують і принижують. Скарб Божого Слова спочиває в убогій ріллі, перед мудрими і проворними Бог ховає свої тайни (МТ.11,25), "Бог бо гордим противиться, а покірним дає благодать" (І Пт.5,5). Як каже народна приказка "Немудрість і гордість на однім коні їздять". Тому великі вчені переважно мають глибоку Божу віру, а перший-ліпший недоук чваниться власним переконанням.
Грішна людина також не хоче вірити, бо, повіривши, мусила б змінити свій спосіб життя, а це їй важко зробити. Вона воліє дочасних, миттєвих утіх і почуттєвих розкошів, які має під рукою, ніж утіх і розкошів в майбутньому житті, яких не бачить. Тому сказав один безбожник до побожного християнина: "О, бідний християнине, як ти ошукаєшся, коли небо виявиться тільки казкою". На це християнин відповів: "О, бідний недовірку, але як ошукаєшся ти, коли не виявиться казкою пекло".
Окремо варто сказати про тих, хто вперто відкидає об'явлені правди, тобто лжевірців. Лжевіра або єресь - це віра зіпсована. Її можна порівняти з чашою вина, в яку влито кілька крапель отрути. Особливу небезпеку для справи спасіння людських душ несуть лжевчителі. Такими єретиками - лжевчителями були Арій, священик Олександрійський, що заперечував Божество Христове; Македоній, єпископ Царгородський, що заперечував Божество Святого Духа; монах Мартін Лютер, що повстав проти Божого установлення Папства і учительської влади Церкви. Тобто, ставали єретиками і ширили свою лженауку між вірними переважно священики. На жаль, серед проводу Католицької церкви єресі поширюються і сьогодні. Глава УГКЦ кардинал Гузар в своїй книжці сумнівається в Христовому Божестві, Дівоцтві Богородиці, заперечує вічність пекла, віщує маятником, схвалює всі прояви гомосексуалізму.
Єресі-максима допустився і німецький архієпископ Цоліч. Він проголосив, що Ісус помер на хресті не за наші гріхи, а з солідарності з бідними. Ця єретична думка взагалі руйнує саму суть християнства. За ці єресі на підставі самого Божого Слова, вони, згідно Гал.1, 8-9 є виключеними з Церкви як прокляті.
Людина, котра навмисне сумнівається в об'явлених правдах, не може бути приязною Богові, бо кривдить Його недовір'ям. Мойсей лише раз засумнівався в тому, чи Бог дотримає обітниці і дасть ізраїльтянам воду в пустелі, і за це був покараний Богом, Який не дозволив йому ступити на обіцяну землю (Втор.20). Тому ми мусимо радикально відділитися від тих, хто проголошує єресі, молитися за них і за себе, якщо, не дай Бог, починаємо сумніватися щодо правд віри.
Щоб осягнути вічне життя, маємо випрошувати в Бога дар віри і плекати його молитвами. Щоб ніколи про нас не міг сказати Христос: "Хто не повірить, буде осуджений" (Мар.16,16), а також: "Хто не вірить, вже є осуджений" (Ів.3, 18). Наслідуймо святих і щодня молімося про навернення лжевірців і невірних. Утверджуймося у вірі й самі через прилюдне її визнання, щоб колись і до нас змогли бути достосовані Ісусові слова: "Всякий, хто Мене визнаватиме перед людьми, того і Я визнаватиму перед Отцем Моїм, що на небі" (Мт.10,32).
Підготувала
Наталя ДАЛЯВСЬКА