Колонка редактора

Дивні часи переживаємо тепер: маємо президента України, котрий повів свою братію проти інтересів держави, підписавши угоду про фактичну окупацію Москвою, маємо главу великої церковної ієрархії, котрий засвідчив про свою підтримку сексменшин, пішовши тим самим проти Христового Вчення, маємо “слуг народу”, котрі у прірву кинули той народ, ділячи між собою здерту з нього шкуру.
Дивний той час ще й тим, що усе, що в ньому відбувається, суперечить одне одному. В Україні як гриби після дощу ростуть церковні храми, а духовності у людей, навпаки, щораз меншає, відокремленість церкви від держави є задекларована законодавством, насправді ж, священнослужителі не гребують участю у державних заходах та бізнес-проектах.
Дном прірви, у яку скотилися всечесні отці, стала підтримка ними содомського гріха. Вона полягала в тому, що “душпастирі” у церквах зачитували надісланого вищими інстанціями так званого “пастирського листа”, в якому заперечували існування проблеми поширення збочень в Україні. Отці переконували вірних у надуманості проблеми, у тому, що ці маніфестації є піар-акціями “підгорецьких”.
Від одного дрогобицького пароха довелося навіть чути, що у нас нема геїв, а як хтось і має до цього схильність, то він соромиться її. Що можна сказати таким “пастирям”? Хіба скеровувати отців у місця, де ці “хлопчики” не дуже вже й соромляться своїм одностатевим потягом, а тусуються собі, практично, привселюдно. Для прикладу, чому б тим, хто не хоче брати участі в масових акціях проти легалізації одностатевих стосунків, не завітати до трускавецької громадської вбиральні, що у парку відпочинку, й не провести з “голубими” індивідуальної роботи?..
Справді, у дивний час живемо...
Редактор