30 квіт. 2010 р.
Чому ми вийшли на майдани?
Тобі сподобалося описане тут?
Кожна цивілізація, кожна держава прагне свого розвитку. Прагне цього й Україна. Але чомусь переслідують нас на цьому шляху самі лише занепади - економічні та моральні. Висновок лише один: не туди ідемо.
Сьогодні сильними світу цього спроектовано суспільну модель, за якою внаслідок глобалізації сильніші держави поглинуть слабших, це супроводжуватиметься втратою суверенітетів, підміною культури маскультурою, віри - обрядовістю та бездушною релігією, або ж духом нью-ейдж, моральність - вседозволеністю та розбещенням. Проектанти “нової ери” (нью-ейдж) у своїх прагненнях намагаються нівелювати поширення та вплив Христової Науки у світі, бо ж вона заперечує те, чим сьогодні живуть і далі хочуть жити сучасні “цивілізовані” люди: панування “його величності” долара та євро, культ грішного тіла замість поклоніння Святому Духові, збирання скарбів на землі, а не думка про Життя Вічне на небі, ідолопоклоніння замість спілкування з Живим Богом та інші гріхопадіння.
Серед гріхопадінь - содомський гріх, до якого останнім часом схиляють українську свідомість навіть через церковнослужителів, державних та громадських діячів. Саме така собі “толерантність” по-європейськи - рівноправність одностатевих стосунків серед нормального співжиття подруж чоловіків з жінками є однією з передумов вступу до Євросоюзу. Іншою передумовою є так зване рівноправ’я релігій. У результаті введень цих норм, дитина, батько та мати якої християни, уже не зможе прийти до школи з хрестиком на грудях, бо у класі можуть бути діти юдеїв чи мусульман, і вони за таке “порушення рівноправ’я” матимуть право навіть подати до суду.
Школяр з нормальної християнської родини не зможе також розповідати про своїх тата й маму, бо там може сидіти інша дитина, яка має “тата й тата”, її вони навчили, що це є нормально.
Проти такого скочування України в прірву через пропагування ідей, відверто ворожих Христовій Правді, виступили християни - вірні УПГКЦ (Української Правовірної Греко-Католицької Церкви) за підтримки інших конфесій. Не підтримала руху спротиву поширенню фальшивих ідей ієрархія УГКЦ на чолі з Любомиром Гузаром.
У трьох обласних центрах Галичини вже пройшли мирні акції протесту - маніфестації, учасники яких висловили своє занепокоєння з приводу прагнень “європи” поширювати на теренах України явища, які мають антихристиянський та антиморальний характер - збочення, розбещеність, інші види морального упадку. В кожній з акцій брали участь приблизно по дві тисячі вірян. Довжелезними колонами міст ішли сестри контемплятивного монастиря з Брюхович, Пробіжної та Тисмениці, єпископи, священики та монахи, віруючі західного регіону, місцеві жителі. Свої вимоги учасники маніфестації надсилали Президентові України Віктору Федоровичу Януковичу та народним депутатам України.
Наступним місцем проведення маніфестації після Івано-Франківська, Львова та Тернополя став Дрогобич - колишній обласний центр з населенням понад вісімдесят тисяч чоловік. Саме цей культурний центр Франкового Підгір’я став і містом, де зусиллями віруючих збудована перша церковця правовірних греко-католиків - невеличка каплиця на вулиці Копистянського. Вимоги маніфестантів у Дрогобичі ті ж самі: держава має прийняти закон про охорону дітей, молоді та сім'ї від пропаганди гомосексуалізму, закон проти так званого реєстрованого партнерства, про заборону переслідування за так звану гомофобію, про заборону усиновлення дітей гомосексуалістами...
Василь КИРИЛИЧ
Серед гріхопадінь - содомський гріх, до якого останнім часом схиляють українську свідомість навіть через церковнослужителів, державних та громадських діячів. Саме така собі “толерантність” по-європейськи - рівноправність одностатевих стосунків серед нормального співжиття подруж чоловіків з жінками є однією з передумов вступу до Євросоюзу. Іншою передумовою є так зване рівноправ’я релігій. У результаті введень цих норм, дитина, батько та мати якої християни, уже не зможе прийти до школи з хрестиком на грудях, бо у класі можуть бути діти юдеїв чи мусульман, і вони за таке “порушення рівноправ’я” матимуть право навіть подати до суду.
Школяр з нормальної християнської родини не зможе також розповідати про своїх тата й маму, бо там може сидіти інша дитина, яка має “тата й тата”, її вони навчили, що це є нормально.
Проти такого скочування України в прірву через пропагування ідей, відверто ворожих Христовій Правді, виступили християни - вірні УПГКЦ (Української Правовірної Греко-Католицької Церкви) за підтримки інших конфесій. Не підтримала руху спротиву поширенню фальшивих ідей ієрархія УГКЦ на чолі з Любомиром Гузаром.
У трьох обласних центрах Галичини вже пройшли мирні акції протесту - маніфестації, учасники яких висловили своє занепокоєння з приводу прагнень “європи” поширювати на теренах України явища, які мають антихристиянський та антиморальний характер - збочення, розбещеність, інші види морального упадку. В кожній з акцій брали участь приблизно по дві тисячі вірян. Довжелезними колонами міст ішли сестри контемплятивного монастиря з Брюхович, Пробіжної та Тисмениці, єпископи, священики та монахи, віруючі західного регіону, місцеві жителі. Свої вимоги учасники маніфестації надсилали Президентові України Віктору Федоровичу Януковичу та народним депутатам України.
Наступним місцем проведення маніфестації після Івано-Франківська, Львова та Тернополя став Дрогобич - колишній обласний центр з населенням понад вісімдесят тисяч чоловік. Саме цей культурний центр Франкового Підгір’я став і містом, де зусиллями віруючих збудована перша церковця правовірних греко-католиків - невеличка каплиця на вулиці Копистянського. Вимоги маніфестантів у Дрогобичі ті ж самі: держава має прийняти закон про охорону дітей, молоді та сім'ї від пропаганди гомосексуалізму, закон проти так званого реєстрованого партнерства, про заборону переслідування за так звану гомофобію, про заборону усиновлення дітей гомосексуалістами...
Василь КИРИЛИЧ
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
При передруку матеріалів обов'язкове активне посилання на цей сайт. Усі права захищені
..:: © Голос Господній 2010 ::.. E-mail
..:: © Голос Господній 2010 ::.. E-mail
0 Responses to “Чому ми вийшли на майдани?”
Дописати коментар