13 серп. 2010 р.
Я навчилася приймати ті маленькі терпіннячка, які милі Богові
Тобі сподобалося описане тут?
Слава Ісусу Христу!
Мене звати Галя, я з міста Золочева, маю 31 рік від народження. Хочу дати своє свідчення на славу Божу, розповім, як Ісус перемінив моє життя і якими ласками наділив мою сім’ю.
Чотири роки тому моя співпрацівниця запропонувала поїхати з нею на прощу в Джублик Закарпатської області, де об’явилася Пресвята Родина. Після цієї поїздки я захотіла пізнати духовний світ, Бога.
Роздумувала про все те, про що свідчили й розповідали люди: про навернення, зцілення, любов та радість в серцях, яку відчували люди на тому святому місці. Мені дуже хотілося, щоб це все відчула я, моя сім’я та рідні. І наша Цариця Небесна в цьому мені допомагала й супроводжувала. З часом в Джублику побували мій чоловік, син, мама та свекруха. Вперше в Джублику ми навчилися молитися на вервиці.
Якось після прощі в Джублик я з групою людей поїхала на Службу Божу у Підгірці. З нами була присутня Небесна Ненька-Марія, я навіть відчувала запах троянд в автобусі й храмі, який супроводжує Святу Літургію в Джублику. Моє серце переповнювала невимовна радість.
Невдовзі я знову побувала в Джублику й Господь мене обдарував ласкою - бачити, як виграє сонечко. Я дивилася на сонце й, плачучи, спостерігала, як воно пульсує й танцює, як навколо випускає різні кольори.
Невдовзі Ісус захотів моєї переміни зі старої людини. Так воно сталося тоді, коли я приїхала на перший курс реколекцій в Підгірці. Владики навчали нас Божому слову, розповідали й пояснювали Його основи. Вся світська “полова” повилітала з моєї голови: забобони, надумані щоденні клопоти та проблеми. У моїй родині знову переміни: моя мама примирилася зі своєю матір’ю, з котрою не розмовляла 15 років.
Невдовзі я з сім’єю вирушила на прощу в Джублик, там впродовж чотирьох днів проходив тоді з’їзд християнської молоді. Цього разу я попросила Пресвяту родину про поповнення сім’ї - ми з чоловіком хотіли другу дитину. Через два місяці відчула, що вагітна. Та на шостому місяці вагітності я почала хворіти - спочатку на грип, далі на пневмонію. Дякуючи Богу, вагітність проходила добре, але мій фізичний стан погіршувався: не спадала температура, мучив кашель, боліло все тіло. Лікарі обстежували й запевнювали, що все гаразд, після пологів усе минеться.
Якось при молитві я просила про зцілення, про щасливі пологи й здорову дитину. Господь відповів мені: “Я хочу прославитися...” Тоді я цього не зрозуміла й продовжувала в молитвах просити про зцілення. Коли прийшов час народжувати, то я забула про свою хворобу і в легких пологах Господь подарував нам здорового сина.
Та моя хвороба через три дні відновилася - знову гарячка до сорока, кашель, біль в усьому тілі. Лікарі встановили діагноз: туберкульоз легень і дірка в них. Мене шпиталізували. Стан був важкий - не лише фізичний, а й психічний. Але я відчувала постійну опіку Ісуса й Марії - мене прийняли у Львівській лікарні навіть без скерування, порадили добру лікарку. Висновок медиків після обстеження: ти тут надовго.
Ісус скерував мене на Служби, які відправлялися в лікарні. Навіть коли мене оповивав сум та жаль за сім’єю й дітьми, тут відразу відчувала невимовну радість і мир в серці, з якими мені хотілося всіх любити й голосити вісім: “Господь може все!!!”
Через два місяці лікування я зробила рентген щодо змін та результатів. В цей момент у моїй оселі молилися чоловік та син. Після молитви чоловік відчув полегшення і впевнення, що в мене тут усе добре, про що розказав, зателефонувавши. Так і було: моя лікарка була щиро здивована відступом хвороби й чудовими результатами обстеження.
Ще через місяць знову призначили обстеження, пересвідчивши, що хвороба зовсім відступила, лікар зраділа: “Галі, ти ніби й зовсім не хворіла”. Я зрозуміла Боже Слово, що Господь Ісус прославився.
Я дякую Ісусу за хворобу, бо я навчилася приймати ті маленькі терпіннячка, які милі Богові.
Покинувши лікарню, ми з чоловіком охрестили спільний небесний дарунок.
Ісус знову діє. Мої батьки прийняли Таїнство шлюбу, в якому не були 34 роки. Хочу висловити безмежну, незамовкнену подяку Богові за владик, котрі мене благословили в час вагітності за щасливі пологи та молилися за моє зцілення. Дякую Господу Ісусу за Його Правовірну Живу Церкву в Підгірцях, бо в ній є Дух життя, дух покаяння, який пронизує, заставляє душу плакати й радіти з Любові до Господа нашого Ісуса Христа і разом з Ним іти до вічного життя.
Слава Ісусу Христу!
Мене звати Галя, я з міста Золочева, маю 31 рік від народження. Хочу дати своє свідчення на славу Божу, розповім, як Ісус перемінив моє життя і якими ласками наділив мою сім’ю.
Чотири роки тому моя співпрацівниця запропонувала поїхати з нею на прощу в Джублик Закарпатської області, де об’явилася Пресвята Родина. Після цієї поїздки я захотіла пізнати духовний світ, Бога.
Роздумувала про все те, про що свідчили й розповідали люди: про навернення, зцілення, любов та радість в серцях, яку відчували люди на тому святому місці. Мені дуже хотілося, щоб це все відчула я, моя сім’я та рідні. І наша Цариця Небесна в цьому мені допомагала й супроводжувала. З часом в Джублику побували мій чоловік, син, мама та свекруха. Вперше в Джублику ми навчилися молитися на вервиці.
Якось після прощі в Джублик я з групою людей поїхала на Службу Божу у Підгірці. З нами була присутня Небесна Ненька-Марія, я навіть відчувала запах троянд в автобусі й храмі, який супроводжує Святу Літургію в Джублику. Моє серце переповнювала невимовна радість.
Невдовзі я знову побувала в Джублику й Господь мене обдарував ласкою - бачити, як виграє сонечко. Я дивилася на сонце й, плачучи, спостерігала, як воно пульсує й танцює, як навколо випускає різні кольори.
Невдовзі Ісус захотів моєї переміни зі старої людини. Так воно сталося тоді, коли я приїхала на перший курс реколекцій в Підгірці. Владики навчали нас Божому слову, розповідали й пояснювали Його основи. Вся світська “полова” повилітала з моєї голови: забобони, надумані щоденні клопоти та проблеми. У моїй родині знову переміни: моя мама примирилася зі своєю матір’ю, з котрою не розмовляла 15 років.
Невдовзі я з сім’єю вирушила на прощу в Джублик, там впродовж чотирьох днів проходив тоді з’їзд християнської молоді. Цього разу я попросила Пресвяту родину про поповнення сім’ї - ми з чоловіком хотіли другу дитину. Через два місяці відчула, що вагітна. Та на шостому місяці вагітності я почала хворіти - спочатку на грип, далі на пневмонію. Дякуючи Богу, вагітність проходила добре, але мій фізичний стан погіршувався: не спадала температура, мучив кашель, боліло все тіло. Лікарі обстежували й запевнювали, що все гаразд, після пологів усе минеться.
Якось при молитві я просила про зцілення, про щасливі пологи й здорову дитину. Господь відповів мені: “Я хочу прославитися...” Тоді я цього не зрозуміла й продовжувала в молитвах просити про зцілення. Коли прийшов час народжувати, то я забула про свою хворобу і в легких пологах Господь подарував нам здорового сина.
Та моя хвороба через три дні відновилася - знову гарячка до сорока, кашель, біль в усьому тілі. Лікарі встановили діагноз: туберкульоз легень і дірка в них. Мене шпиталізували. Стан був важкий - не лише фізичний, а й психічний. Але я відчувала постійну опіку Ісуса й Марії - мене прийняли у Львівській лікарні навіть без скерування, порадили добру лікарку. Висновок медиків після обстеження: ти тут надовго.
Ісус скерував мене на Служби, які відправлялися в лікарні. Навіть коли мене оповивав сум та жаль за сім’єю й дітьми, тут відразу відчувала невимовну радість і мир в серці, з якими мені хотілося всіх любити й голосити вісім: “Господь може все!!!”
Через два місяці лікування я зробила рентген щодо змін та результатів. В цей момент у моїй оселі молилися чоловік та син. Після молитви чоловік відчув полегшення і впевнення, що в мене тут усе добре, про що розказав, зателефонувавши. Так і було: моя лікарка була щиро здивована відступом хвороби й чудовими результатами обстеження.
Ще через місяць знову призначили обстеження, пересвідчивши, що хвороба зовсім відступила, лікар зраділа: “Галі, ти ніби й зовсім не хворіла”. Я зрозуміла Боже Слово, що Господь Ісус прославився.
Я дякую Ісусу за хворобу, бо я навчилася приймати ті маленькі терпіннячка, які милі Богові.
Покинувши лікарню, ми з чоловіком охрестили спільний небесний дарунок.
Ісус знову діє. Мої батьки прийняли Таїнство шлюбу, в якому не були 34 роки. Хочу висловити безмежну, незамовкнену подяку Богові за владик, котрі мене благословили в час вагітності за щасливі пологи та молилися за моє зцілення. Дякую Господу Ісусу за Його Правовірну Живу Церкву в Підгірцях, бо в ній є Дух життя, дух покаяння, який пронизує, заставляє душу плакати й радіти з Любові до Господа нашого Ісуса Христа і разом з Ним іти до вічного життя.
Слава Ісусу Христу!
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
При передруку матеріалів обов'язкове активне посилання на цей сайт. Усі права захищені
..:: © Голос Господній 2010 ::.. E-mail
..:: © Голос Господній 2010 ::.. E-mail
0 Responses to “Я навчилася приймати ті маленькі терпіннячка, які милі Богові”
Дописати коментар