Блаженні переслідувані за правду

Роздуми, якими хочу поділитися, адресую в першу чергу молодому поколінню християн, які в нинішній добі масової духовної деградації, байдужості та віровідступництва, ще не втратили здатність думати, та розважати над Словом Божим.
Щораз перечитуючи послання св. ап. Павла до Тимотея, зупиняю свою увагу на рядках коротенького тексту "Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані" (2 Тм. 3.12), зміст якого спонукає мене до глибоких роздумів. Цей уривок є немов би продовженням застереження, яким Ісус приготовляв своїх учнів до майбутніх страждань: "Переслідували мене, переслідуватимуть і вас" (Ів.15. 20).
Що означає "побожно жити у Христі Ісусі"? Якщо коротко - з любові до Нього змарнувати своє життя, тобто стати Його учнем бо "хто хоче спасти своє життя, той його погубить, а хто своє життя погубить ради Мене, той його знайде (Мт. 16. 25). А учнівство - це зречення самого себе і світу, щоденне покаяння, смиренне двигання свого хреста услід за Ісусом на Голготу, місце свого переображення, щоденної смерті та воскресіння.
Бути закоріненим у Христі - значить не уявляти собі жодного дня без Божого Слова, живого спілкування з Ісусом у своєму серці, бути завжди приготованим до особистої зустрічі з Ним.
Постає запитання: за що ж це їх переслідувати, невже лише за те, що вони вже не від світу цього, що відчувають радість від постійного молитовного спілкування зі своїм Спасителем? Думаю, що ні. Просто люди, які дійсно відчули на собі Божий дотик, в серцях яких народився Ісус, сповнені благодаттю та світлом Істини, яке вже не в силі стримувати в собі. Вони прагнуть нести це світло всім, хто все ще перебуває в темряві, скрізь свідчити про всеперемагаючу любов Ісуса у своєму житті.
А свідчити про Нього, значить свідчити правду про себе і навколишній світ. А це вже не та "правда", яку нам щодня нав'язує мас-медіа, в якій намагаються переконати нас лукаві політики, а та, яку відкинув світ, яку сповіщає Святий Дух через Боже Слово, яка зцілює, визволяє і провадить відкриті на неї душі дорогою спасіння. А ось це вже суперечить природі диявола та духу світу, якого він уособлює. Цей дух ніколи не примириться з Істиною, яку проголошує Ісус та його послідовники. Саме за цю правду, світло якої виявляє зерна гріха, що насіяв в людських душах князь цього світу, завжди зазнавали, зазнають і будуть зазнавати нещадного гоніння ті, яких Господь визволив з під його ярма та назвав блаженними.
Правдою сьогодення є те, що Вселенська Церква, верховне духовенство якої, відкрилося на духа світу, знехтувавши Господнім закликом зробити учнями всі народи (пор. Мт. 20. 19) немов горезвісний "Титанік", - поступово все глибше занурюються до пекельної безодні. А тих щасливців, які, бажаючи наслідувати Ісуса, вчасно покинули це зруйноване гріхом "судно", очікує тернистий шлях випробувань на вірність Йому.
Події і знамення нинішнього віку є прекрасним свідченням здійснення біблійних пророцтв, та наповнення Божого Слова "Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витримає до кінця той спасеться" (Мт. 10. 22). Сатана, відчуваючи близький кінець свого панування, завзято намагається устами своїх авторитетних слуг - єретиків та зматеріалізованих "всечесних отців", встигнути спровадити до вічної загибелі якнайбільше обманутих людей. На сьогодні великою перемогою сатани є поневолення ним Христової церкви, яка з кожним роком втрачає ознаки Божої установи. Про його згубний вплив пророкувала фатімська Богородиця: "Він викликає заскорузлість у душах, робить їхнє життя холодним, сонним, не допускає до відновлення життя Духа і розкаяння. Він намовляє їх до уживання приємностей, які відвертають від Бога". (22.05.1928р.).
Та особливого успіху батько брехні досягнув саме в лоні УГКЦ, привівши до влади єретика Гузара, стараннями якого зумів за десять років не лише паралізувати залишки підпільної церкви, але й погасити Божого Духа практично в усіх церковних структурах, включаючи богословські заклади та монастирі. А через молоду генерацію священиків, ще в семінаріях духовно скалічених згубною наукою ІКТ та блудною сучасною теологією, а згодом неправдиво висвячених єпископами-апостатами, активно позбавляє Божої ласки та світла християн, перетворивши інфіковану духом світу церкву в мертву обрядову установу.
Та всевидячий і милостивий Господь, не знайшовши в УГКЦ достатньо пастирів, бажаючих розпочати духовну обнову, покликав з сусідніх держав правдивих, сповнених Святим Духом василіянських монахів - пророків, щоб через них врятувати свою Церкву від цілковитої руїни.
Вирвавши з її прогнилого лона жменьку "голодних та спраглих справедливості" своїх дітей, згуртував у спільноту, об'єднавши бажанням зберегти дорогоцінний скарб віри та чистоту католицького вчення, яке потопив у єресях дух антихриста, для майбутніх поколінь. Саме ця Правовірна Церква на теперішній час є практично єдиною живою гілкою в цілому Божому винограднику, через яку Господній голос взиває до сумління ієрархів східних і західних католицьких церков та державних політичних лідерів. Вона чи не єдина відкрито сповістила правду про Євросоюз і духа, що стоїть за ним і так званою Лісабонською угодою. Відмаскувала приховану за привабливими гаслами смертельну пастку демонічного поневолення, що очікує на кожну бажаючу вступити до нього державу. Сміливо заявила про реальну небезпеку прийняття владою антихристиянських законів та легалізації гомосексуалізму в Україні з усіма його руйнівними наслідками для сім'ї і суспільства. Під час організованих правовірними християнами масових маніфестацій, УПГКЦ закликала державну владу та всіх людей доброї волі активно виступити проти поширення цієї смертоносної отрути, яка деморалізовує народ, нищить в ньому основи християнства.
 Звісно, прояв такої активності живої церкви, плодами якої стали правдиве покаяння та духовне прозріння, а також жива євангелізація та розпочаті нею реформи, створив серйозну перешкоду бісівським задумам, викликав у демона особливу ненависть, наслідки якої проявились у м. Чорткові. Нагадаємо, церковними ієрархами УГКЦ там було спровоковане побиття братів-християн та монахинь. Та все ж найбільшу лють у сатани породжує щоденний заклик духовного проводу ненависної йому церкви до покаяння, яке смертельно нищить його силу, вириває людські душі з під влади його ярма. Тепер стає зрозумілим, який дух змушує духовенство УГКЦ розпалювати серця людей ненавистю до правовірних владик, називаючи їх найлютішими ворогами церкви й народу. Розумній людині цього духа виявляє факт переслідування нею не Свідків Єгови, які дійсно ведуть тисячі людей до пекла, активно поширюючи відверту антиєвангелію, а саме церкву, яка викрила його, сміливо вказала на гріх і зрадників Ісуса Христа. А тому, хто не здатен думати, достатньо, наслідуючи апостола Натанаїла, піти і подивитись, заглянути в один з недільних днів до так званої "секти", щоб остаточно розвінчати духа брехні, яким наповнені "законні пастирі".
Та люблячий, вірний своїм обітницям Господь, ніколи не залишить "мале стадо" відданих Йому дітей, а завжди благословлятиме, скріплюючи їх в Дусі Святому і силі, необхідній для спасіння власних душ.
Всіх, хто з любові до Нього обрав нелегкий шлях світської зневаги і гонінь, запевняє, що варто все це стерпіти, а при потребі навіть віддати своє життя задля щасливої вічності у приготовленому Ним місці та підбадьорює: "Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі" (Мт. 5. 12).
Ігор САВЧИН