Джерело життя вічного

Божественна Літургія, що займає центральне міс це в житті Церкви, не лише є проявом вірності християн Господньому завіту чинити це на пам'ять про Його Смерть та Воскресіння, але й невичерпним джерелом святості та благодаті Божої, які допомагають вірним долати життєві негаразди, протистояти силам темряви зміцнюватися у Вірі, Надії, Любові та, духовно зростаючи, перемінюватися за образом і подобою Божою.

Служба Божа виявляє внутрішнє відношення людини до Бога. Оцінюючи її значення митр. А.Шептицький наголосив: "Нема святішої, величнішої та важливішої дії, ніж страшна Жертва Святої Літургії. Коли священик приступає до Жертовника, тоді його чин перевищує у важливості й святості всі діяння людей, найважливіші історичні події". Справді, важко переоцінити таємниче дійство, в якому у Безкровний спосіб відновлюється Свята Хресна Жертва Богочоловіка - Творця Всесвіту, Який з великої любові до нас завершив на Голготі справу відкуплення людського роду, відчинивши шлях до життя вічного.

Таїнство Пресвятої Євхаристії, що є основою Богослужби, установив сам Ісус Христос на Св. Тайній Вечері напередодні Своєї смерті, коли під час пасхальної трапези перемінив Хліб у Своє Тіло, а Вино у Свою Кров, причастивши апостолів, дав владу їм і їхнім наступникам приносити цю св. Жертву до кінця світу. А згодом св. ап. Петро на тому ж місці вперше завершив Євхаристійну Тайну, тобто відслужив першу на землі Службу Божу.

В апостольських часах св. Літургія мала свою специфічну назву “ламання хліба” і служилася лише ввечері у приватних домах, а в часі переслідування - в підземеллях, катакомбах. Починаючи з IV ст., коли прийшла свобода віри, Богослужба почала набувати різних форм обрядовості. Літургія збагатилася читанням св.Письма, повчальною проповіддю, новими молитвами й піснями. Незмінною залишилася лише установа Спасителя щодо хліба, вина і слів перетворення.

В теперішній добі Літургія Східного обряду являє собою прекрасний величний Божественний витвір, що гармонійно поєднує в собі глибокозмістовні молитви з хоровим співом та урочистими церемоніями. Божественна Літургія складається з трьох частин і відтворює не лише ціле життя Ісуса Христа, але й історію спасіння людського роду, всі головні правди св. Віри.

Перша частина невидима - Проскомидія. Вона символізує народження і дитячі роки Ісуса. Сама назва в перекладі з грецької мови означає "приносити, приготовляти". Отже, це обряд, яким священик приготовляє чесні Дари (хліб і вино), які в Літургії Євхаристії будуть освячені. В Проскомидії використовуються певні культові речі: дискос, що символізує ясла, зірка, що нагаду нам зорю, яка вказувала шлях до місця народження Месії, кадило - символ дарів трьох Мудреців зі Сходу. Копіє - спис, яким священик вирізає Агнця і частиці, є символом спису, яким був проколений бік Христа. А сама Просфора, з якої вирізається Агнець, є символом Пречистої Діви Марії, Яка народила Христа.

Друга, видима частина - це Літургія Слова, яка триває від "благословенне царство" до "Ми Херувимів". Вона представляє прилюдне життя Ісуса Христа, Його Хрещення в Йордані, трирічне проповідування та апостольську місію. Це навчальна частина Богослужби, що вміщує спільні прохальні молитви та гімни, а слухання Апостола, Євангелія та проповіді налаштовує вірних до того, щоб осягнути найбільшу користь з Безкровної Жертви Нового Завіту. Колись на цій частині Літургії могли бути присутні оглашенні, або катехумени, які готувались до св. Хрещення. Але коли диякон виголошував: "Всі оглашенні вийдіть", вони мусили покинути церкву.

Третя, найголовніша частина - Літургія Вірних або Євхаристії, що починається словами: "Тільки вірні ще і ще в мирі Господові помолімся". В церкві залишались лише вірні християни, що приготовлялися до злуки з Воскреслим Христом, у Пресвятій Тайні Євхаристії. Ця частина Богослужби символізує урочистий вхід Ісуса Христа до Єрусалиму (Великий вхід після "Ми Херувимів"), установлення Євхаристійної Тайни (анафора), страждання і смерть Господа Ісуса Христа (від "Вгору піднесімо серця" до "Твоє від Твоїх"), сорокаденне перебування Господа серед учнів після Воскресіння ("Ми бачили світло істини"), Вознесіння Господа та зіслання Святого Духа на апостолів ("Завжди нині повсякчас і на віки вічні").

Під час Великого Входу служитель переносить з проскомидійника на престіл ще неосвячені чесні Дари. Перед актом Освячення всі вірні виголошують "Символ Віри", що є урочистим визнанням основних Божих істин. Кульмінацією Божественного дійства є Освячення чесних Дарів (Євхаристійний Канон), де устами священика промовляє сам Господь: "Беріть, їжте - це Моє Тіло, пийте з неї всі, бо це Кров Моя Нового Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів" (Мт. 26, 26 - 28). В цій хвилі відбувається найбільше чудо - таїнство перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Ісуса Христа, в якому Спаситель в Безкровний спосіб жертвується за всіх нас. Після слів: "Твоє від Твоїх, Тобі приносимо за всіх і за все", священик, старовинною молитвою (епіклеза) призиває Св. Духа, щоб зійшов і освятив чесні Дари.

На завершення Літургії усі вірні, промовивши Господню молитву зі страхом Божим і Вірою, очищені від усякого гріха, з трепетом і благоговінням приймають у поживу під видом Хліба і Вина Живого Ісуса на зцілення душі і тіла та вічного життя в Царстві Небесному.

Свята Церква заохочує всіх вірних щоденно і зобов'язує щонеділі й щосвята брати активну участь в Службі Божій, гідно приступати до Святих Тайн. Хто з недбальства упускає в неділю та свята Св. Літургію, той багато втрачає й допускається тяжкого гріха перед Богом!

То ж, нехай Божественна Літургія, яка є найвищим проявом Божої любові , кожного разу стає для всіх нас найсвятішою, найціннішою, найважливішою щоденною подією, джерелом духовних сил, безмежних Божих ласк, поступу в досконалості, запорукою нашого спасіння.

Богдан МИКОДА,

Роман МУСЯЛА