Чудо Різдвяної ночі

Більше двох тисячоліть людство переживає чудесну подію, коли на світ з’явився наш Відкупитель і Спаситель.

Первородний гріх залишив прародичів Адама і Єву без благодаті спасіння. Але Добрий Господь запланував учинити людей, Своїх творінь, учасниками вічного щастя. Господь – Отець зі своєї великої любові пообіцяв нам подарувати Спасителя. Про це ми знаємо від пророка Ісаї, який передбачив, що знаком Його приходу буде зачаття і народження Сина від Дівиці, яка дасть Йому ймення Еммануїл, що означає: з нами Бог (пор. Іс. 7, 14).
Момент воплочення Божого Сина припав на час, коли у світі особливо процвітала аморальність, панував справжній хаос у релігійних справах у зв’язку із потужним розквітом філософій. Відповіддю на таке людське свавілля була чудесна подія: архангел Гавриїл повідомив Діві Марії, майбутній Богородиці, що у неї народиться дитя, яке Сином Божим назветься. Для цього Господь вибрав і підготував надзвичайну Дівицю, яка єдина серед людей була зачата і народжена без первородного гріха. Марія була повна ласки. Вся ласка Пресвятої Тройці була на ній.
Друга Єва, як часто називає Її Свята Церква, мусила зголоситися на свою заслужену участь Матері Христа добровільно і невідворотно. Душа Марії була в небі, природа ж і тіло – не землі. Вона мусила стати над землею і тілом, щоб з’єднати свого духа зі Святим Духом в плідних обіймах. Вона мусила усвідомити і прийняти, що у Бога немає нічого неможливого. Не сумніватися ні в жодному разі. Бути впевненою, що Бог піклуватиметься Нею, якщо Вона довіриться Йому. Світ, Небо і Всевишній чекали на Її слово.
“Так”, - сказала Марія. І цього було досить. Це “так” закреслило Євине “ні” супроти Божої заповіді. “Так, Господи, як Ти хочеш. Роби зі мною за Твоєю Волею. Я буду жити, як Ти хочеш. Я буду страждати, коли Ти цього захочеш. Так, завжди так, мій Господи, з хвилини, коли Твій промінь зробив мене матір’ю, і до миті, коли Ти забереш мене до себе. Так, завжди так!” О, якщо б ми уміли наслідувати нашу Небесну Матір хоч трішки!
Її згодою переможена провина. Вона поборена, вона зруйнована слухняністю Пречистої: “Ось я Господня слугиня; нехай зо мною станеться по твоєму слову!”(Лк. 1, 39).
І ось в призначений час майбутня Небесна Матір разом із своїм обручником Йосифом прибуває до міста Вифлеєму, змушена підкоритися наказові імператора Августа про перепис населення з роду Давидового.
Після довгої важкої дороги по гірських стежках, яку подолала Свята Родина, виявилося, що немає у Вифлеємі для них місця. Як не старався Йосиф, не зміг він знайти пристановища для Пречистої. Люди не зважали на те, в якому стані перебуває шляхетна назаретська Діва. А покірна Марія співчуває, страждає, молиться за цей люд, який так нікчемно відкидає Її. Свята Родина покидає Вифлеєм і йде за місто.
Посеред ночі, в найнеприємнішій порі, в холодній печері, котра була призначена для сховища звірят, а не для людських створінь, наступила повнота часу, засяяло Світло, прийшов обіцяний Месія – Ісус Христос, Спаситель людей.
Його очікували уже понад сорок віків, старозавітні пророки провіщали Його прихід. Проте все звершилося таємно і здавалося ніхто не знає про цю велику подію.
Яка, однак прекрасна Пресвята Богородиця у світлу годину свого материнства! Вона стоїть на колінах, освітлена ясним небесним сяйвом, на її устах чарівна усмішка, а в Її руках Боже Дитя. Йосиф, як зачудований щиро молиться. Він здивований ясним світлом, що огортає Дитятко і Матір. Марія хоче дати маленького Ісуса йому на руки, але Йосиф боїться порушити шану, що належить Божому Немовляткові і не наважується взяти Його, вважаючи себе недостойним. “Ти достойний цього. Найбільше з усіх, тому і вибрав тебе Всевишній”, - з великою вдячністю і довір’ям відказує Йосифові Марія.
Як чудово передбачив все Господь! Він дав нашому Спасителеві Непорочну Святу Матір. Він дав Месії Святого Опікуна. Святого в усіх Його справах, навіть найдрібніших житейських. Святого завдяки своїй ангельській непорочності. Святого своєю людською порядністю. Святого своїм терпінням, своєю працьовитістю, своїм постійним добрим настроєм і скромністю.
Лише трохи пізніше Новонародженого відвідують пастушки. Про народження Месії їм повідомляє Ангел: “У бідній стаєнці за Вифлеємом знайдете ви дитятко, сповите й покладене в ясла, бо для Месії в місті не знайшлося місця”.
Все небо ликує в радості. Безліч ангелів опускаються навколо Ангела – благовісника, засліплюючи місяць своїм райським світлом. Все навколо наповнюється пахощами і мелодією, що перевершує найкращі голоси і мелодії на землі. Слухати їх – значить пізнавати, що таке рай, де все – гармонія любові, яку випромінює Бог, щоб ощасливити блаженних, і яка повертається від них до Бога, щоб сказати Йому: “Ми любимо Тебе”.
Але Ісус народився для людей – народився в убогості за містом, щоб всі змогли прийти до Нього…
Коли ми роздумуємо над подією народження Ісуса Христа, нашого Спасителя, нам необхідно добре збагнути значення Його появи на землі, яка була Ним самим від віків передбачена і вибрана. Прийшов Божий Син не в царському маєстаті, а у великому убозтві і укритті. Цим маємо усвідомити собі, що справжнє щастя не в багатстві і розкошах. Але Бог, якому не треба ні успіху, ні земних скарбів, ні сили, своєю убогістю, пониженням і самозреченням робить чудеса. Христос єдиний спроможний зробити людину повністю і вічно щасливою.
Вплив Вифлеємських ясел з Ісусом-Дитятком триває і зараз. Христос живий є і буде посеред нас, допоки існуватимуть люди. Це Небесне Дитя, повне лагідності та солодкості, хоче своїм прикладом перелити в наші серця важливі чесноти, щоб у світі, пораненому і стривоженому наступило Боже Царство миру і любові.
Нехай Дитятко Ісус буде Господом наших сердець, нехай постійно супроводжує нас Своєю ласкою і нехай підтримує нас, перемінює на краще наші серця, а в кінці нехай учинить, щоб вони були лише для Нього.
Наталя ДАЛЯВСЬКА