Нехай пробуджуються душі наші

Відгомоніли акорди Різдвяних свят й наблизився час посту, а за ним - свята Великодні. Цьогорічна Різдвяна пора потішила щедрим білосніжним покровом та тріскучими морозами, а Великодня, дасть Бог, засяє ясним весняним сонечком. Природа зазнає перемін, пробудження. Та чи настануть вони у людських душах наших краян, чи прийде початок їх духовного пробудження? 

Ісус Христос знову й знову приходить до нас, бо прагне народитися, прагне воскреснути в кожному серці, щоб своїми променями знищити всяку темряву та закласти Царство миру й любові. Він є світло, яке відкриває духовні очі тим, хто з дитячим довір'ям приймає Його, щоб, перебуваючи в ньому, пізнати правду та спасти свою душу. "От стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього..." (Од.3.20). Та чи багато тих, що радо відчиняли Йому браму свого серця, відчули Божественний дотик, радість нового життя в Ісусі?
Реальність сьогодення свідчить, що більшість людей в цей сприятливий і благодатний час не бажають обтяжувати себе глибокими роздумами над таїнством воплочення Божого Сина, над станом своєї душі та майбутнім місцем перебування її у вічності. В своїй душевній закам'янілості сприймають Різдвяну й Великодню пори, як гарні традиції зі всілякими обрядами та забобонами, як добру нагоду "смачно" перепочити, дати волю емоціям.
Найпершою причиною духовного застою та морального розкладу нинішнього покоління є дух світу, який проникнув навіть в монастирі й богословські заклади, просочився в усі гілки церковної структури. А вона, зваблена світом, перестає бути Божою установою, адже, Христос застерігав: "Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любові Отця" (1 Йо.2,15). Нестерпно хочеться вигукнути на повний голос: "Люди, прокиньтеся з духовного сну! Оросіть своє обличчя слізьми покаяння, відчуйте радість звільнення та Його безмежну любов до вас. Спаде полуда з ваших очей і пізнаєте, в якому дусі жили дотепер, з яким духом поєднували своє перебування в тій чи іншій церкві. Пізнаєте лжепастирів, про яких Ісус казав: "...народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене" (Мр.7,6).
Одурити довірливих та засліплених священичим саном парафіян - справа нехитра, але ошукати Духа Святого, всезнаючого і всюдисущого - неможливо. Церква, яка рясніє плодами діянь Духа Святого, а за вірність Христові і любов до Нього зазнає переслідування й гоніння з боку чинної церковної ієрархії, є правдивою й живою. Її правдивість засвідчує сам Господь: "Усі, що побожно хочуть жити у Христі, будуть переслідувані" (2Тм.12), називає блаженними тих, які "переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне".
Зазнаючи терпінь через зневагу, осудження, наклепи й провокації, підносимо свої молитви за духовне пробудження й прозріння краян, єднання в лоні правдивої Христової Церкви на шляху до нагороди за страждання на Землі - щасливої вічності на Небі.
Ігор САВЧИН