З молитвою за ближнього

Вірні Української Греко-Католицької Церкви 11 вересня вшановують пам’ять про усікновення чесної голови св. Івана Христителя. Про мученицьку смерть Івана Предтечі детально розповідається в Євангелії від Марка (6, 14-30).

Цього дня біля Львівської обласної держадміністрації зібралися духовенство та монахині, а також віруючі греко-католики, аби продовжувати молитовну акцію-протест проти утисків і дискримінації правовірних християн з боку органів державної влади та силових структур. Біля державної будівлі відбувалася Служба Божа.

- Ми вимушені проводити сьогодні Службу Божу в таких незвичних умовах, - говорив на проповіді владика Маркіян Гітюк. - Тут продовжуємо нашу молитовну акцію з тим, щоб влада до нас прислухалася й виконала усі наші вимоги.

Основною вимогою віруючих є визнання чинною владою нової гілки УГКЦ та її реєстрація. Українська Правовірна Греко-Католицька Церква - спадкоємиця Церкви, яка цими днями святкує 20-ліття свого виходу з підпілля, але вірні УПГКЦ не можуть поділяти єретичних поглядів чинного глави УГКЦ, а також неприхованих дій у бік злучення її з українськими православними церквами.

Понад два тисячоліття тому, Іванові Хрестителю відтяли голову за те, що він вказав на неморальний стиль життя цареві Іроду. Сьогодні правовірні греко-католики вважають за обов’язок вказати на нехристиянський спосіб життя багатьом з тих, хто ще називає себе християнами. Та відчувають шалений спротив цьому, відчувають тиск, але їх це не лякає, бо мають опору Духа Святого, покров Пресвятої Богородиці.

Як зазначив владика Маркіян, з боку УПГКЦ не чиниться жодних силових дій - наша сила у молитві. Ми молимося за тих, хто відвернувся від віри, за тих, які слабкі у вірі. Ми молимося за те, щоб Дух Святий вказав усім правильний шлях до сповідування чистої віри в Христа - віри без політичного присмаку, без словоблуддя, без життя в спокусах.

На Службі Божій, попри робочий день, були присутні не тільки львів’яни, але й багато приїжджих віруючих з різних міст західного регіону України. Були серед них дописувачі вісника “Голос Господній”.

Ми молилися, щоб Господь навернув тих, хто  чинить ганебні дії проти свого ближнього - оббріхує їх у газетах, на радіо й телебаченні, навіть у храмах, де має голоситися Слово Боже. Молимося за свого ближнього й у щоденних молитвах, які християнські спільноти проводять у домівках, бо теперішні отці не хочуть брати на себе “зайвого навантаження” - Святі години, святкування набожества до Пресвятого Серця Ісусового (Нічні чування) тощо.

Особливо молимося за тих, хто бореться не зі злом, а пішов проти свого брата - християнина. Хто оминає факти, що молодь спивається, вживає наркоту, проводить поганські гуляння, на кшталт “андріївських ворожінь” чи “купальської ночі”, зате їм “кісткою у горлі” засіло, що молитовні спільноти збираються “по хатах” на молитву, на Служби Божі їздять у Підгірці та Брюховичі. Хочемо, щоб наша молитва розтопила захололі серця політиків та політиканів, котрі Церкву бачать лише, як засіб для впливу на маси, користуючись “послугами” деяких отців для агітації мирян за того чи іншого кандидата.  У рамках такої “співпраці” в Дрогобичі до однієї організації відставних політиків звернулися місцеві священнослужителі, аби ті захистили їх від “розкольників”. Звернулися з бідканням до тих, хто до церкви ходить по великих святах, чи, в кращому випадку, на недільні Служби Божі, викликавши ненависть до брата свого ж - християнина. Не знаю, чи отримали отці задоволення від того, як одна “вічна депутатка” цього товариства, заряджена емоціями на цьому зібранні,  обізвала редактора вісника “Голос Господній” лайливим словом, але жодного зауваження ні від одного з п’яти священиків не отримала. Боже, прости їм, бо не знають, що чинять!

Нехай летить наша молитва до Господа нашого Ісуса Христа, нехай просвітить голови й серця тих, хто називає себе християнами, але чинить не по-християнськи: “стукає” на братів своїх, а нагинається перед тими, хто ще вчора кидав образами об землю, заславши дідів та батьків наших до Сибіру, хто колишні й теперішні гріхи свої відмиває подачками грошей на храми.

Господи, почуй наші молитви, нехай прийде Царство Твоє і нехай збудеться Твоя Воля.

Василь КИРИЛИЧ