Відкиньмо вчинки темряви!

Цими днями в Галичині проходить тур популярної музики під патронатом Любомира Гузара. Його рекламні афіші носять назву "З вірою і любов'ю", що, нібито, акцентує на духовності цього заходу.

Серед виконавців "благочинного" заходу першими вписані Тарас Петриненко, Пікардійська Терція, це має створювати враження поважності концертів. Але далі - звичайнісінька попса та просто антихристиянський рок-н-рол: гурти "Друга ріка", "С.К.А.Й.", "Сонцекльош" та інші. Чому антихристиянський? Для прикладу у піснях гурту "Друга ріка" пропагується розпуста, алкоголь, наркотики. Чого тільки вартують слова із пісні "Секс На Драйв": "Міняю секс на драйв, хочеш забирай/ З мене досить, вже з мене досить. Все, все стоп я пропускаю секс, секс стоп, не вибираю/ Знаю, що тримаєш, але бачити тебе не можу/ Я йду, поміняй замок."

Своєю чергою "Мандри" заманюють слухачів, представляючи імітацію національного стилю. Насправді, за цим "патріотизмом" ховається нав'язування язичницьких вірувань (пісні "Русалка" та інші) і, як і у всіх рок-гуртів, пропаганда гріха разом зі всіма його наслідками.

Якщо такі пісні в своїх інтерв'ю для ЗМІ глава УГКЦ кардинал Гузар називає "бальзамом для душі", це свідчить, що він не вміє розрізнити добро від зла навіть у світських справах. Як після цього зможе оцінити речі духовні, небесні? Постає логічне запитання: кому служить ієрархія УГКЦ, куди провадить паству, якщо під її патронатом пропагується розпуста, наркоманія та "життя на повну"? 

Яку мету мали організатори туру в Галичині? Як свідчить згадана афіша, це збір грошей "на побудову патріаршого собору УГКЦ у Києві". А по-простому, це ще один витончений спосіб витягування останньої копійки від тих, хто ще ходить до храму. Ось що розповів один із деканів УГКЦ: "Приходить з єпархії пачка білетів на концерт до пароха і, незалежно від того, піде хтось на нього чи ні, парох повинен у відповідності до кількості квитків подати в єпархію певну кількість грошей". Мало котрий священик мав сміливість повернути всі ці квитки в єпархію без грошей. Коли було би більше таких сміливців в УГКЦ, то боже стадо не терпіло б від "вовків в овечих шкурах".

Для роздумів подам цікавий факт. В неділю, 6 вересня цього року, о.Орест Фредина, протосинкел Львівської Архиєпархії, в церкві Різдва Пресвятої Богородиці, закликав вірних обов'язково відвідати ці концерти, мовляв, як пропустите, то втратите щось "найважніше". Водночас неподалік від храму група молодих християн безкоштовно роздавала диски з піснями-молитвами сестер контемплятивного монастиря  святого Пророка Іллі в Брюховичах, їх можна послухати на сайті цього вісника. Коли о.Фредина дізнався про цю благодійну акцію, негайно зорганізував своїх "бойовиків", які налетіли на молодь, насильно вирвали пакунки з дисками і погрожували їм розправою. Ненависть о.Фредини до цієї молодіжної акції базувалася на тому, що сестри монастиря не згоджуються з єресями кардинала Гузара, викладеними в книзі "Бесіди з Блаженнішим…". 

Насамкінець хочу запитати: про яку віру й любов йдеться на цих "благодійних" концертах? Адже про любов говорять і ті, хто торгує своїм тілом, хоч вона не правдива, бо походить не від Бога. А про віру кричать і язичники, сатаністи, єретики, але це не є та правдива християнська віра, яка спасає. Так само й ті, хто благословив на цей "бальзам для душі": говорять, нібито, про святе, а вчинили зовсім безбожно…

Михайло КОЛОДІЙ

У день головного свята нашої держави - відзначення її Незалежності, 24 серпня, триметрову фігуру бога Перуна повернули на “своє” місце - в історичний центр Києва, на Старокиївську Гору.

Після освячення кумира на Дніпровському березі його статую винесли на руках і встановили власне там, звідки в 988 році його скинули з високої кручі. Верховний волхв України Володимир Куровський виразив "впевненість", що це є початком духовного благодатного об'єднання нашого народу. В той же день була принесена перша жертва - видобутий "священний вогонь."

Єпископ Євстратій, речник УПЦ КП, різко засудив цю подію, наголосивши, що сучасні язичники є набагато жорстокішими за колишніх, бо ті не знали Христа. Вони дуже гостро й з ненавистю говорять про християнство як про явище, нібито, не властиве українському народові. На жаль, свого виразного слова не сказала про цю подію ієрархія УГКЦ.

Хтось може сказати: ми маємо знати свої національні традиції, гордитися ними, зберегти їх для нащадків. Для прикладу: нещодавно в селі Урич пройшов колоритний щорічний фольк-фестиваль, на якому відновлюють середньовічні лицарські герці. Так, мусимо знати свою історію, але згадувати й закріплювати лише те, що консолідує націю, виховує високі моральні й духовні цінності в її представників.  Згадаймо ще, як в стародавньому Римі проходили популярні гладіаторські бої і натовп отримував насолоду від пролитої крові в двобоях між вояками. Сьогодні ж нікому не спаде на думку відновлювати ці поганські традиції, які  лише можуть розпалити найнижчі пристрасті людини. Але тут, принаймні, не йдеться про вірування.

Подія, яка відбулася в День нашої Незалежності, перекреслює всю правду, яку здобув наш великий народ за свою тисячолітню історію. Мова не так про відтворення традиції, як про відновлення поганства, що відкидає українців на тисячоліття назад, у темряву неправди й непевності.

Ми - велика християнська держава. Десять Божих Заповідей визначають досконалі взаємні стосунки між людьми й відношення до Бога-Творця. І перша з них: "Я - Господь, Бог твій… Нехай не буде в тебе інших богів… Не робитимеш собі ніякого тесаного боввана… Не падатимеш ниць перед ними й не служитимеш їм, бо я Господь твій…, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, що ненавидять мене, і творю милість до тисячного покоління тим, що люблять мене й мої заповіді бережуть." (Втор. 5,6-10)

З історії знаємо: коли Володимир Великий вибирав для Київської Русі віру, то наказав кинути у вогонь книги усіляких вірувань. Вони усі згоріли, крім Святого Письма. Так Господь подав знак правителю великої держави, чого маємо триматися. Бо наш Бог Ісус Христос - не кумир, як бог поган. Маємо Бога живого, який завжди може прийти нам на допомогу "коли тільки закличемо Його. …" (Втор. 4,7б)

Знаємо ще з історії нашої держави, що ті періоди, в яких шанувалися християнські звичаї, несли нашому народові розквіт і процвітання. Згадаймо хоча б часи Київської Русі за Ярослава Мудрого, звитяжні перемоги українського козацтва над лютими ворогами під Покровом Пресвятої Богородиці.

Будьмо ж мудрими, не допустімо, щоб наша держава була кинута у морок язичництва, яке під виглядом національних традицій" намагаються пропагувати наші "провідники". Твердо скажімо за Ісусом Навином: "Тож бійтесь Господа й служіть Йому щиро та вірно й усуньте геть богів, яким ваші батьки служили… Я ж і мій дім служитимемо Господеві." (І.Н. 24,14-15)

Галина ГРУШКА