Священики оббріхують “непокірних”

Останнім часом до редакції вісника “Голос Господній” надходять тривожні повідомлення про утиски християн за їх конфесійну приналежність. Порушення прав людини на віросповідання чиняться відкрито: правителі ієрархії УГКЦ “згори” дають вказівку священикам усіляко оббріхувати “непокірних”, тобто тих, хто підтримав рух за очищення Церкви від єретиків, словоблудників та інших грішників. Ще більше від простих мирян потерпають сестри контемплятивного монастиря, котрі підтримали Правовірний Синод УГКЦ.

Контемплятивний монастир св.пр.Іллі у Брюховичах (спочатку на Суховолі) був заснований у 1925 році Андреєм Шептицьким для підсилення молитвою чинних сестер-василіанок. Не вдаючись у причини теперішнього масового відходу сестер з монастирів різних чинів та монаших згромаджень, зазначу лише, що у контемплятивному монастирі таке явище просто відсутнє. Сплочені Духом сестри присвятили служінню Богові усе своє життя і їх у монастирі стрімко більшає - за рік буває понад п’ять нових покликань. Тому й появилися у монастиря свої “філії” - молитовні Доми у Тисмениці на Івано-Франківщині та Пробіжній на Тернопільщині.

Нещодавно, коли сестри монастиря визнали й підтримали Правовірний Синод УГКЦ, проти них почали чинитися оббріхування та насильницькі дії. Після невдалої акції з викраденням кандидатки у монахині в Брюховичах, про яку писали, розповідали й показували багато українських ЗМІ, правляча верхівка УГКЦ буквально накинулася на сестер із Пробіжної. На початку жовтня монахині, більшість котрих уже склала довічні обіти, отримали “Декрет” № 242/09 К, підписаний о. Дмитром Григораком, Апостольським Адміністратором ЧСВВ та о.Олегом Ольховецьким. Процитую цей “документ”: “ЗАБОРОНЯЮ (виділено авторами) вище згаданим сестрам вести будь-яку діяльність на території Бучацької єпархії УГКЦ”. А далі ще настійливіше: “Сестер, які на даний час перебувають у будинку по вул. Церковна, 1, с.Пробіжна, згідно з вимогою громади, прошу покинути будинок і повернути його власнику - греко-католицькій громаді с. Пробіжна”. Чи не знайомий почерк: “на вимогу трудящих”? А якою є насправді ситуація?

У редакції вісника “Голос Господній” є лист від сестри Естер, у якому вона розповідає про життя монахинь у Пробіжній та викладає історію конфлікту з місцевим священиком. З тексту листа опущено фрагменти приватного характеру, стиль збережено.

“Вам, напевно, цікаво, як я тут на Пробіжній. Дуже мені тут подобається. Я тут вже п’ятий місяць... Колись давно наш дім - то був монастир, тут жили сестри, а потім за підпілля, щоб його зберегти, зробили тут садочок, а потім лікарню. Навпроти нас є Церква, а трохи далі костел. Саме село дуже велике (колишній районний центр)...

Читаємо “Голос Господній”, сестра Марта нам висилає копії. Дуже нам подобається...

Наші сестри 4 роки мирно жили в селі з людьми. До монастиря приходили на молитву жінки і бабці, діти на Недільну Школу. Літом проходили реколекції для дітей, які потім заборонили проводити і сказали, що ми маємо з того великий дохід. Вже більше, як два місяці тому наш парох о.Зиновій сказав, що йому заборонили нас причащати, бо ми не підпорядковуємося Гузарові, а тим самим не визнаємо його єресей.

На початку вересня адміністратор Бучацької єпархії (який є замість владики Іринея) Григорак закликав о.Ореста Вільчинського з Золочева, який нас очорнив в Церкві перед людьми, що ми є секта, розкольники і т.д., то навіть не хочу писати, які ще всякі брехні говорив, кричав з проповідальниці і гримав руками. Сільський священик заборонив людям з нами спілкуватися і чимось допомагати. Вони потребували з нас зробити злочинців, щоб люди не боялися нас вигнати з села. О.Зиновій настроїв проти нас людей, щоб збирали підписи проти нас, щоб від нас відібрати дім, який є нам подарований. Але Господь Бог старається і за нас. Жінки середнього віку збирали підписи, щоб ми тут залишилися. Ми тут є законно. Господь нас сюди дав і доки Він захоче, доти ми тут будемо.

Через ті брехні люди так зманіпульовані, що почали збиратися під дзвіницею і нашою хвірткою, кричали: “Забирайтеся геть звідси!”, і ще гірші різні вислови. Ми мусили викликати міліцію. А в неділю знову почали збиратися, перегородили дорогу нашим сестрам, які приїхали автобусом до нас на Службу Божу з інших домів...

У нас тепер щонеділі в монастирі буде Свята Літургія. Будуть приїжджати наші владики або нововисвячені отці з Правовірного Синоду. То для мене є честь бути на Пробіжній саме в цьому часі. Ми тут в своїй капличці маємо написаний великим шрифтом плакат з Божим Словом : “Блаженні ви, коли вас вилучать, коли виговорюватимуть всяке на вас, обмовляючи Мене ради. Радійте того дня і веселіться, бо нагорода ваша буде на небі” (пор.Мт.5,11-12; Лк.6,22-23)...

Молюся за вас, сестра Естер”.

Коментарів тут не потрібно, маємо наочний приклад, як священицьке ремісництво витісняє із Церкви Духа Святого, отці посягають навіть на тих, хто зрікся усього світського заради Христа - сестер-монахинь. Завершуючи ці рядки, складаю молитву за усіх сестер контемплятивного монастиря, серед яких моя дочка Оксана - сестра Естер.

Василь КИРИЛИЧ