Не занепадаймо – духом!

У світі відбувається щось неймовірне: усе рухається  несамовито швидко, одні оцінюють цей рух прогресом, інші - занепадом. Я схильний до другої думки. Йде швидкий регрес суспільства. Найперше - духовний.

Останнім часом у Дрогобичі розвиваються події, що стосуються життя Церкви, чи точніше, співжиття священства та мирян, стосунків між віруючими. Справжню бурю у церковному середовищі викликала поява у місті громадської організації “Голос Господній” та однойменного друкованого видання - вісника. Не звиклі до жодної критики, дрогобицькі священики спочатку розгубилися й зберігали мовчанку, але згодом звідусібіч на членів громадської організації та редакцію вісника почали чинитися оббріхування, утиски, залякування та, навіть, погрози.

Найбільше терпіли ті, хто роздавав вісник “Голос Господній”. До них прискакували підбурені отцями деякі миряни й влаштовували обструкцію: багато випитували про походження газети, інколи штовхали, заважаючи розповсюдженню.

Натхненниками переслідування “інакодумців” у Дрогобичі є, без сумніву, місцеві священики, керовані “згори”. Свою ідеологію вони інколи розмножують і самостійно, маю на увазі виступи в місцевій пресі та на радіо. “Іншої сторони” там, звісно, нема, то ж газетні публікації та радіопередачі виходять по-радянському “об’єктивними”. Таким був виступ отця Мирона Бендика на радіо, публікації у місцевих “Галицькій Зорі” та “Вільному Слові”.

Декотрі з отців вдаються до розповсюдження серед своїх парафіян неправдивої інформації стосовно дрогобицьких спільнот та громадської організації “Голос Господній”. Парафіяни із вулиці Самбірської, зокрема, розповіли, що отець Тарас Коберинко говорив вірним , що, нібито, реєстрація ГО “Голос Господній відбулася неналежним чином, бо нема рішення депутатського корпусу. Озвучуючи таку неправду у церковному храмі, священик міг би наперед поцікавитися, які є форми громадських організацій і якими способами вони вносяться до реєстру громадських об’єднань. То ж, для інформації тим, хто думає, що засновники ГО “Голос Господній” настільки некомпетентні у своїх справах, що не все гаразд провели із реєстрацією громадського об’єднання та, може й, виданням вісника, наступне. Громадська організація “Голос Господній” пройшла реєстрацію способом повідомлення і усі необхідні документи про її діяльність є у Дрогобицькій міській раді. Реєстрація способом повідомлення не вимагає затверджень жодних комісій чи сесії, бо громадське об’єднання, створене таким чином, не потребує жодних атрибутів: печатки, банківського рахунку, матеріальних цінностей тощо. Тобто того, що пов’язане з рухом коштів. Громадська організація такого типу - звичайне об’єднання громадян за їх інтересами. Водночас, громадська організація користується усіма правами громадян і сама діє згідно із чинним законодавством.

Є певний сумнів, що знають дрогобицькі отці й про те, що члени громадської організації як члени світської структури є захищені Законами України і можуть на найвищому державному та міжнародному рівнях порушувати питання про посягання на їх права та свободи. Хіба що розказали їм про це керівники дрогобицької міліції, до яких священики зверталися за “допомогою”: ловити активістів з газетами. Можна лише поспівчувати отцям: у міліцейського начальства простої людської совісті виявилося більше, аніж у людей з рясами: дрогобицькі священики отримали відмову з мотивів, що в Україні серед інших проголошених свобод є свобода віросповідання. Можна й поспівчувати отцям у тому, як низько треба занепасти духом, щоб дійти до такого: скаржитися у міліцію на братів своїх - християн. Які наступні кроки можуть зробити отці у боротьбі з “інакодумцями”? Винайняти когось, хто фізично чинитиме насилля над активістами ГО “Голос Господній”? Чи може ще щось, не дай Бог, гірше?

Члени ГО “Голос Господній” обговорювали ситуацію щодо стосунків зі священством міста. Можливо, буде прийняте рішення щодо розповсюдження вісника іншим способом, аби не занепадати духом разом з тими, хто з нами конфліктує. Але твердо стоятимемо на своєму: вісник виходитиме з щораз більшим тиражем, бо збільшується кількість охочих його читати. Крім того, розроблений та вже тестується проект прямої трансляції в онлайні телепередач та богослужінь. А щодо посягань на наші права та свободи, то на все є управа: такі випадки фіксуються, збираються та подаються до відповідних організацій. І тоді невеличкий місцевий конфлікт може перерости у великий міжнародний скандал.

То ж, не занепадаймо духом, а плекаймо любов, любов в Ісусі Христі.

Василь КИРИЛИЧ