Навколо поважного візиту

Нещодавно завершився офіційний візит секретаря Конгрегації для Східних церков Архиєпископа Циріла Василя до Дрогобича. Програма перебування архиєпископа в нашому місті була насиченою, хоча заходи за участю високого гостя проходили в "добрих" традиціях вихваляння та показухи.

На парафіях святково одягнені дівчата з хоругвами зустрічали вл. Кирила, єпископ - помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ярослав Приріз  пафосно розповідав архиєпископові про те, як гарно розбудовуються наші храми. Владика Кирил, в свою чергу, відзначав заслуги УГКЦ в підпіллі. Та лишень вірні спробували донести до владики їхні проблеми, що були дисонансом у показово-похвальному сценарії візиту, керівництво єпархії одразу ж намагалося захистити свої позиції й виставити наперед власні “здобутки” на душпастирській ниві.

Серед запитань, озвучених вл. Кирилу, були й про відношення офіційної католицької церкви до проблеми гомосексуалізму. Різка реакція духовенства, зокрема оо.Паньківа, Гарасимчука та вл. Приріза, свідчила про те, що запитання були для них незручними. Хоч незаперечним є факт, що гомосексуалізм підім'яв під себе християнську Європу і загрозливо наступає на Україну. Про це свідчать вже проведені й заплановані в українських містах гей-паради.

Усякі спроби вірних почути від архиєпископа і верховного місцевого духовенства визнання своєї віри в Христа і Євангеліє, відректися єресей Л. Гузара та інших сучасних єресей, викликали лють, яку не зуміли сховати перед людьми ні вл. Ярослав Приріз, ні дек. Іван Паньків. Владиці Кирилу вірні письмово передали декілька запитань. У них було означено наступне: є чи ні кардинал Любомир Гузар єретиком?, чому про його єресі мовчить Ватикан?, чи можна погоджуватися з тим, що нас називають “православними” і поступово вилучають молитву Вервиці Хресної Дороги та Побожність до Пресвятого Серця Ісуса та Непорочного Серця Діви Марії? Але відповідь так і не прозвучала, хоча запитання дуже актуальні і є чи не найважливішими зараз для вірних УГКЦ. Варто зазначити, що до архиєпископа зверталися владики УПГКЦ із проханням про зустріч, на якій вони хотіли обговорити із високопоставленою особою проблеми сучасної УГКЦ.

Завершальним акордом візиту була Архиєрейська Літургія, яку разом із місцевим духовенством 1 жовтня у церкві Святої Трійці відслужив вл. Кирил. Очевидно, що місцева ієрархія побоювалася, щоб підгорецькі владики не взяли в ній участь, тому зранку Катедральний Собор зустрів вірних у дивному оточенні. Всі входи й виходи храму були заблоковані семінаристами. Та коли семінаристи побачили у храмі владику Тимотея, то про Службу Божу геть забули. “Виводьте підгорецьких владик!” - “Як можу вивести єпископа?” - “Виводьте підгорецьких!”, - ось такі перемовини могли чути вірні, що знаходилися близько розп’яття при бічних дверях з боку вулиці Бориславської. І для тих хлопців, які вже бачать себе майбутніми священиками, і для людей, які знаходилися поблизу, Літургія була змарнована. Семінаристи отримали чітке розпорядження виконати роль “чекістів” і завдання виконали на відмінно - владику виштовхали з церкви, як найгіршого ворога, що загрожував крахом усій цій хвалебній оді. Там возвеличували увінчаних мітрами поважних мужів, тільки не було похвали Ісусові, не було поклоніння нашому Богові...

А що ж місцева ієрархія на чолі з архиєпископом Цирілом Василем? Хоча святкова Літургія була присвячена 20-річчю виходу УГКЦ з підпілля, під час богослужіння згадували “православних християн”, а не греко-католиків. Характерним, на московський манір, був одяг верховного духовенства, зовсім не властивий для греко-католицького обряду. Не була дотримана вказівка папи приймати Святе Причастя на колінах. Що стосується семінаристів, то їм взагалі було не до Причастя, адже мусили пильнувати підгорецького єпископа.

З якими думками і почуваннями ввійдуть у священство хлопці-семінаристи після такої “практики”? Як зіставлять свою поведінку на Літургії з тим, чого навчає Боже Слово? “А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість… Не будьмо марнославні, задерикуваті між собою, завидущі одні одним” (Гал.5,22-26)...

Після зустрічі підгорецьких владик з архиєпископом Кирилом, яка усе ж відбулася, хоча й була дуже короткою, о.Паньків кинув їм услід: “На своїй землі буду слухати чеха!” За такою логікою не маємо слухати й словака владику Кирила? Але ж Ісус ніколи не робив різниці між своїми учнями за національною ознакою. Про це сказав апостол Петро: “Господь не дивиться на особу, а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний” (Ді.10,34-35). Він гуртував коло себе всіх, хто вірував у нього.

Про візит секретаря Конгрегації для Східних церков Архиєпископа Циріла Василя до Дрогобича “офіційна” УГКЦ щедро давала публікації у ЗМІ. Доволі дивним було інтерв’ю митр.прот. Тараса Гарасимчука з вл.Кирилом, поміщене у бюлетені “Собор Святотроїцький”, у якому була висловлена думка архиєпископа  про підгорецьких владик. Або воно є зманіпульоване, або вл.Кирил був нещирим, коли обіцяв вірним розглянути цю важливу проблему, яка існує в сучасній греко-католицькій церкві. Негоже ж відштовхувати людей, котрі глибоко приймають до свого серця Ісуса і Євангеліє, а не розглядають свою віру тільки як певний обряд. А вл.Кирил якраз та особа, котра мала би вникнути у проблему і вирішити її перед Апостольським Престолом на користь нашої Церкви.

Наталя ДАЛЯВСЬКА