Спростовуючи неспростовне – єресі

Нещодавно на Інтернет-сторінці Самбірсько-Дрогобицької єпархії, а згодом на сайті РІСУ, була розміщена публікація митр. прот. Мирона Бендика під назвою “Що пишуть про себе “підгорецькі отці”?

У минулому числі вісника “Голос Господній” в статті “Мирон Бендик захищає “офіційну” УГКЦ” автор спробував дати власний погляд на висловлене у публікації ректора Дрогобицької духовної семінарії. Продовжуючи дискусію, хочу торкнутися наступної теми, порушеної у статті: є чи ні єретичними висловлювання кардинала Любомира Гузара?

У своїй публікації митр. прот. Мирон Бендик дає свої пояснення висловлювань Любомира Гузара, намагаючись “відбілити” їх від єритичного духу. Подам деякі цитати Гузара із його книжки “Бесіди з  Блаженнішим Любомиром Гузаром. До постконфесійного християнства”, у яких є єретичні висловлювання кардинала у тому порядку, в якому вони опубліковані у брошурці підгорецьких владик “Листи з України” від 12 вересня.

“Ніхто остаточно не піде до пекла” (ст.61 книги “Бесіди...”). Цей вислів говорить про його автора, про його мислення: Любомир Гузар заперечує вічність пекла. Євангеліє ж твердить: “...бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять” (Мт.7,13). А також: “І ці підуть на вічну муку” (Мт.25,46). Отець Мирон Бендик подає тут більший уривок: “Особисто я закриваю очі і чиню акт віри, надіючись, що Божественна благодать працює в такий спосіб, що ніхто остаточно не піде до пекла". Він намагається дати цитаті свої пояснення, мовляв, цитую, “приймаючи правду про пекло, блаженніший надіється (не твердить), що благодать знайде спосіб спасти кожну людину”. Далі коментує: отці підмінюють слово “надіюсь” словом “тверджу”. Де автор “Що пишуть про себе...” знайшов цю підміну, відомо, напевно, хіба йому, бо підгорецькі владики пишуть, цитую: “Кард. Гузар ставить під сумнів вічність пекла...”. То ж, твердить кардинал Любомир Гузар, сподівається він чи надіється, але подає, усе таки, думку, що пекло не вічне. Дає знати вірним, що можуть навіть останні грішники й антихристи не боятися пекла й бути спасенними.

Наступною єрессю Любомира Гузара за списком підгорецьких владик є те, що він, цитую, “схвалює гомосексуалізм, подає нове вчення, яке суперечить позиції Святого Письма, Святих Отців і цілій Традиції”. І наводять цитату з книги кардинала: "Вони (гомосексуалісти) можуть вести всякого роду сексуальну активність" (ст.67).

У своїй онлайн-публікації о.Мирон Бендик намагається по-своєму витлумачити цитату кардинала: “отці підмінюють “миритися” у блаженнішого словом “погоджуватися” і приписують блаженнішому згоду на гомосексуальні зв’язки”. Алеж, шановний авторе, слова “миритися” і “погоджуватися” є синонімами (“Словник синонімів”, С. Караванський, “Синонімічний словник найуживаніших слів”, В. Широков), електронний словник Lingvo, отже підміни понять зовсім нема і Любомир Гузар, таки, мириться (погоджується) з тим, що одностатеві стосунки мають право на існування, навіть, цитую Гузара, “вони мають певні права”. Чи не є це єрессю? Бо ж Святе письмо навчає: “З чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно!” (Лев.18,22).

Цікавим є “спростування” о.Мироном Бендиком наступної єресі кардинала Любомира Гузара. Підгорецькі владики звинувачують главу УГКЦ у тому, що він, цитую, ”віщує маятником. Він твердить: “Маятник - це прилад, який дозволяє мені дізнатися, чи добрими є певні препарати для мого здоров'я” (ст.63)”. Своє “спростування” о.Мирон Бендик висловлює так: “блаженніший чітко вказує на прикладне вживання маятника”. Тобто, навіть не заперечує того, що Любомир Гузар використовує маятник, а лише намагається це “облагородити”, пристосувати до явищ, які, цитую о.Мирона Бендика, “досі ще належно не відкриті і не описані науковцями”. Тут частково можна погодитися, де Любомир Гузар говорить про радіохвилі, справді, це природні високочастотні магнітні коливання - радіочастоти, але вони давно вже ґрунтовно вивчені. А що рухає маятником? Магнітні сили землі? Ні. Згідно із законом збереження моменту імпульсу, коливання маятника відбуваються зі збереженням площини коливання. Так вчить наука. Але пригадуєте маятник Фуко, встановлений за радянських часів у трускавецькому планетарії, теперішньому костелі?  Маятник лише за доволі великий період змінював орієнтацію коливання внаслідок обертання Землі і, відповідно, внаслідок орієнтації площини коливання відносно приміщення. А “прилад, який дозволяє... дізнатися, чи добрими є певні препарати для... здоров’я (цитата Гузара), тобто цей самий маятник, це вже щось інше, ним рухають уже не сили земного тяжіння, і не радіохвилі. І взагалі, ніщо матеріальне, земне, ним рухати не може. А що ж тоді? За словами кардинала, це “енергії”. Ось тут можна перейти до ще однієї із єресей Любомира Гузара, у яких його небезпідставно звинувачують - про окультні сили - енергії. “Я думаю, що є багато сил у нас і навколо нас, яких ми ще не відкрили… Навколо нас існують різні енергії", - вважає Любомир Гузар. О.Мирон Бендик у своїй публікації намагається звести це висловлювання кардинала до найпростішого, земного: “людство вже багато пізнало, але ще більше є непізнаного”. Справді, людство розвивається й вивчає, пізнає те, що створив Господь на Землі, бо без Нього ніщо не Землі не виникло. А “енергії”? Які вже не є чимось матеріальним, бо здатні по-своєму впливати не тільки на рух маятника, але й, очевидно, на різні процеси. І в які “багато сил” вірить Любомир Гузар? Фізичні явища? Але ж вони всі мають свою природу, кожне має  своє пояснення. Духовні сили? Тоді, чому їх багато? Хіба не дві сили існують у світі в протиборстві за володіння нашими душами - сили Господні та диявольські сили? Хіба що йде мова про інші “багато сил” - гіпноз, телепатія, екстрасенсорика, магія, ворожіння й віщування та їм подібні. Справді, вони не вивчені, але й не треба цього робити, їх відкидати треба, а не плодити навколо цих сил, що мають диявольське походження, цілі науки.

Ще однією єрессю Любомира Гузара підгорецькі владики вважають його висловлювання, а значить і погляди, про Ісуса та Богородицю. Ось лише декілька цитат з Гузаревої книги “Бесіди ...”: “Ісус прийшов у світ у людський спосіб”, “Цілком нормальна сім’я”, “Ісус був такий, як і будь-хто інший”, “Мати Божа є людиною – такою як і всі”. Тобто, за логікою кардинала, і Ісус, і Марія, і їхня сім’я були цілком “нормальними”. Ось яке “спростування” цьому знаходимо у о.Мирона Бендика: “як видно з наведених прикладів, отці свідомо підмінюють поняття: “нормальна” у блаженнішого – це “разом з гріхами” у підгорецьких, хоча гріхи є аномаліями; “Богородиця така, як і всі” у Блаженнішого – це “не Діва” у підгорецьких. Але ж уже було сказано: нема жодних підмін понять, є лише в когось бажання бачити їх. Значення слова “нормальний” тлумачний словник подає так: “Який не має відхилень від норми; який відповідає загальноприйнятим нормам, установленим вимогам і т. ін.; звичайний”. Треба ще щось додавати до цього? То хіба можна не назвати єресями такі погляди глави УГКЦ, у  яких він бачить “нормальними” Ісуса й Пречисту Діву Марію?

Отже, спроба спростування неспростовного митр. прот. Миронові Бендику не вдалася - єресі є єресями. Хто б їх не виголошував - простий мирянин чи найвища посадова особа у церковній ієрархії.

У ції публікації - спроба подати на певні речі погляд світської людини, котра прагне бути добрим християнином. А бути ним - якнайстаранніше уникати гріхів. Тому й, о, Господи, не прийми за гріх висловлений погляд на деякі речі, бо не для осудження когось писано це, а в пошуку істини.

Василь КИРИЛИЧ