Чого вчать дітей у наших школах?

Теперішня шкільна програма гуманітарних наук, без заперечень, покликана виховувати у наших дітях патріотизм. Але яким духом “заряджені” шкільні підручники, що вони можуть привити дитині у цьому плані?

Скажімо, підручник “Українська література” для п’ятикласників під редагуванням Раїси Мовчан товкмачить малятам, що богом українців є... Дажбог. Цитую 15-ту сторінку цього підручника, рубрика „Чи знаєш ти, що ...”:

“Наші предки були хліборобами, тому найголовніший бог - Дажбог - пізніше вважався ще й покровителем жнив, урожаю...”

На 20-й сторінці цієї ж рубрики читаємо таке: “За однією легендою, душі померлих людей живуть на планеті Сіріус... За іншою - коли бачиш, як падає зірка, треба загадати бажання, і воно збудеться”.

А оберігав українця в його житті не хрест чи вервиця, а... талісман. Процитую рубрику "Подумаймо разом":

“Згадай, чи не траплялося з тобою чогось незвичайного? Чи маєш якийсь оберіг, талісман? Як він потрапив до тебе? Як ти гадаєш, що найкраще може захистити людину від різних неприємностей і небезпек?”

Подібні “шедеври” читає наша дітвора і в підручнику “Зарубіжна література” за 8-й клас. Є така тема у цьому підручнику: “Коран”, “Веди”, “Біблія”. Після проходження цієї теми в одній із дрогобицьких шкіл учні отримали домашнє завдання: написати щось на зразок гімну чи посвяти якомусь явищу, речі чи божеству - квітці, тваринці чи інше. Діти, котрі виховані у християнському дусі, мали певні труднощі з виконанням цього завдання, бо не розуміли, чому мають прославляти якісь створіння, а не Бога Творця. Бо так вчить Святе Письмо, так вчать вдома батьки. Але смуту у дитячі голівки вносить той же підручник, який навчає, цитую: “Старий Заповіт складають твори різноманітних жанрів: міфи, легенди (книга Буття), епоси (П’ятикнижжя), притчі (приповідки Соломона) і інші, в тому числі байки і загадки.

Чого вартий у цьому плані й підручник з історії стародавнього світу, 6 клас, його також варто процитувати. Про виникнення людини наших дітей вчать так:

“Людина спочатку була негарна, нерозумна, боязка. Минули сотні тисяч років - і людина разюче змінилася. Вона вдосконалилася, розвинулася фізично й розумово, стала "окрасою всесвіту", "вінцем усього сущого ".

А як же тоді сприймають творці цих підручників істини Святого Письма? А воно гласить: “І сотворив Бог людину на свій образ... І благословив їх Бог і сказав їм: “Будьте плідні й множтеся” (Бут.1,27,28).

Насамкінець: чому свого слова не скажуть духовні особи? Чи їм байдуже, що їхніх дітей вчать в язичницькому й матеріалістичному дусі?

Ірина РОМАНЯК,

мати п’ятикласника