За сумісництвом – православні або Хто вводить в оману вірних?

Після “обкатки” в Інтернеті “викривальної” публікації о.д-ра Мирона Бендика проти підгорецьких владик, вийшла ціла збірка, що вміщує її та подібні статті, а також “документи” - листи, звернення тощо.

Свою відповідь на “викривальну” брошурку, на якій стоїть копірайт комісії УГКЦ у справах соціальної комунікації, вже опублікували ті, кому вона була адресована - єпископи УПГКЦ. У збірочці “Листи з України” розміщена стаття під назвою “Відповідь на памфлет”, в якій автори небезпідставно назвали “твори” безіменної “редакційної колегії” блідо-синьої брошурки памфлетами (очевидно, за подібність стилю до галанівського памфлету “Плюю на папу” - авт).
Поява брошурки багатотисячним тиражем навіяла на автора цих рядків двоякі враження. Попри те, що знаходяться безумовно такі, що вірять у викладене в публікаціях та “документах” брошурки, є й інші - для них памфлети оо.Ореста Фредини, Мирона Бендика, Павла Худа, Тараса Пошивака й решти авторів стали “дороговказом”: значить підгорецькі монахи голосять правду, раз їх так бояться та ненавидять. Тоді і ми з ними. Саме так озвучив свою думку один із моїх знайомих, житель Трускавця. “Я на всі сто відсотків був певен, - говорив мені пан Микола, - що усе це вигадки - єресі Гузара, сама книжка, у якій той допустився таких висловлювань. Але ж, бачу, що раз намагаються щось спростовувати, значить усе це було...”
Видана “редакційною колегією” (без прізвищ членів колегії, хоч у видавництвах прийнято їх вказувати - авт.), брошурка під довгою назвою “Про тих, хто шматує церковне тіло, або як угруповання Догнала намагається ввести в оману вірних УГКЦ, створивши секту”, розповсюджувалася у різних містах та селах регіону, силкуючись “уберегти” вірних від “розкольників” - монахів із Підгірців та щораз більшого числа їх прихильників. Проте, змістом уміщених в брошурці публікацій їх автори самі, без сумніву, свідомо, вводили в оману своїх вірних. Не вдаючись до переповідання “Відповіді на памфлет”, під яким підписані єпископи УПГКЦ, висловлю власні міркування - судження світської людини, не настільки глибоко посвяченої в церковне життя, але котра прагне жити у Дусі Святому, йти за Ісусом Христом. Свій аналіз публікацій брошурки робитиму лише на основі власного спостереження. Серед інших, торкнуся й морального боку справи.
Розпочати варто із заголовка, бо уже в ньому містяться перші зерна злоби й неправди - братів-християн видавці брошурки назвали “сектою”. Зайвим буде подавати тлумачення слова “секта”, гадаю, що видавці й самі мали би бачити, що його зовсім не личить застосовувати до тих, хто визнає за Матір Вселенську Церкву з Апостольським Престолом у Ватикані, хто молиться ті самі молитви, що й усі католики, визнає ті самі Правди Віри. У заголовку брошурки є сполучення слів, яке наперед націлює читача, що “писання” це буде про “угруповання Догнала”, а воно, буцімто, “намагається ввести в оману вірних УГКЦ”.
А тепер двома словами про головне - так звану “екскомуніку” - відлучення від Церкви. Далеко не знаю тонкощів такої процедури, але, чи уявляє хто-небудь будь-яку важливу справу без її затвердження керівником? У Католицькій Церкві таким керівником є папа Римський. Бенедикт XVI не робить поспішних кроків у церковних справах, тому не підписав і не підпише цього “документу”, який прийняли вищі церковні чини УГКЦ на зібраному у Ватикані судилищі. Навпаки, Святійший Отець розглядає можливість повернення до лона Вселенської Церкви через сопричастя тих, хто свого часу за різних причин та обставин відійшов від неї - серед них лефевристи та традиціоналісти.
Наступне: оправдання висловлювань кардинала Гузара, які за всіма ознаками є єретичними. Наведу лише одне з вісьмох, яке чомусь видалося мені навіть потішним. Главу УГКЦ звинувачують у тому, що він... віщує маятником. Справді, у своїй книзі “Бесіди з Блаженнішим...”, яку незадовго після її виходу “змели” з церковних крамниць, Гузар твердить: “Маятник - це прилад, який дозволяє мені дізнатися, чи добрими є певні препарати для мого здоров’я” (ст.63)”. У своєму “спростуванні” в публікації “Що пише про себе угруповання Догнала”о.Мирон Бендик, не заперечуючи того, що Любомир Гузар використовує маятник, намагається оправдати Блаженнішого, буцімто, такі явища “досі ще належно не відкриті і не описані науковцями”. Сам Любомир Гузар вважає, що “навколо нас існують різні енергії”, які й рухають маятником.
Але в які “енергії” вірить кардинал? Якщо фізичні явища, то вони мають свою природу, своє пояснення. Якщо ж духовні сили, то чому їх багато? Хіба не дві сили існують у світі в протиборстві за володіння нашими душами - сили Г осподні та диявольські сили?
Ще одним звинуваченням у бік підгорецьких єпископів у виданій “редколегією” УГКЦ брошурці є те, що ті, буцімто, служать Москві. Процитую із згаданої вже публікації о.Мирона Бендика: “Не виключено, що після завершення “реформи” догналівці дадуть команду своїм прихильникам возз’єднатися з РПЦ і певним чином відтворити впливи цієї Церкви в Галичині”. Щодо цього висловлювання, то автор діє за принципом “ловіть злодія”. Приводом так думати є наступне.
Місяць тому автор цих рядків побував у місті Харкові, де взяв участь у фольклорному фестивалі “Живі струни”. Після завершення одного з фестивальних заходів у тісному мистецькому колі дізнався, що шанований у Дрогобичі о.Мирон Бендик за сумісництвом уже не один рік викладає у православній колегії Харкова. Ті, кому о.Мирон читав лекції зі Святого Письма, охарактеризували свого вчителя, як палкого прихильника об’єднання з православними. На “круглих столах” чи інших зустрічах з питань релігії, стверджували мої співрозмовники, о.Мирон Бендик висловлював свою переконливу позицію про об’єднання УГКЦ та інших корфесій в Україні з УПЦ МП, на що навіть глава Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, ректор колегії Мстислава архиєпископ Ігор Ісіченко виражав своє подивування...
Та найбільше вразив моральний бік “викривальників-памфлетників”. Серед перших “документів” у брошурці розміщене “звернення” нині вже покійного єпископа Софрона Дмитерка. Зі слів сестер Брюховицького контемплятивного монастиря я знав, що владика Софрон захищав правовірність УГКЦ, він тривалий час лежав паралізований - не рухався й не говорив. Ще за останніх відвідин його сестрами за рік до кончини, прикутий до ліжка єпископ майже беззвучно спромігся сказати їм лише декілька слів. То як він міг за три тижні до смерті написати звернення, яке “редакційна колегія” розмістила на півтори сторінках своєї брошурки? Кому із “викривальників” піднялася рука вчинити таку наругу над паралізованим владикою, підмінивши перед смертю його правовірні погляди своїми лукавими?
У брошурці, виданій безіменною “редколегією”, здрукованій у невідомій друкарні невідомим накладом, є ще багато “перлів” - звинувачення підгорецьких владик в антидержавницькій діяльності, використовуванні ними методів більшовицької пропаганди, а також багатьох гріхах, проти яких ті насправді борються, ба, навіть... у наслідуванні африканських єретиків IV століття.
Василь КИРИЛИЧ
P.S. Книга кардинала Любомира Гузара в електронному варіанті є на сайті “ГГ”.