Ой, хто, хто Миколая любить...

Святий Миколай Чудотворець – єпископ ранньої     Христової Церкви. З його іменем пов’язано чимало чудес: зцілення і допомога, вчинені не раз навіть на відстані, його великодушність і співчуття до бідних. Навіть його мощі стали джерелом багатьох чудес через молитви віруючих. Святий Миколай помер у четвертому столітті, але ще й дотепер з його мощів точиться цілюще, благодатне миро.

Миколай Чудотворець народився в місті Патарах у Малій Азії в другій половині третього століття і став єпископом Мирлікійським (сучасне місто Демре на території Туреччини) на початку четвертого століття.
Міста Мири і Патари, які змагаються за визнання місця народження легендарного святого, були центрами перетину шляхів у Римській провінції Лікія. Відомо, що святий Павло зупинявся в обох містах (див. Ді. 21,1-2; 27,5). Можна припустити, що Миколай був нащадком перших навернених язичників.
Перекази розповідають, що він був єдиною дитиною благочестивих і багатих батьків, які померли, коли Миколай був ще зовсім юним. Але на відміну від багатого юнака з Євангелія, великий маєток не перешкодив Миколаю піти за Христом. З юності він прославився своїми щедрими дарунками, особливо для нужденних.
Пізніше Миколай став монахом, відвідав Святу Землю і був обраний єпископом завдяки Божественному Провидінню. Він був ревним воїном Церкви Христової, руйнував язичницькі капища і розбивав ідолів. А на першому Вселенському Соборі в Нікеї в 325 році святитель у запалі викриття навіть ударив по щоці єретика Арія, котрий заперечував Божественну сутність Христа.
За той вчинок Миколая було скинено із архиєпископського достоїнства. Але недовго по тому одному єпископові явився у сні Ісус із Пречистою Богородицею - Вони накладали на святого Миколая омофор, давали святу Євангелію і казали, щоб він надалі був архиєпископом. Тому на деяких образах зображено, як Ісус Христос дає Святому Миколаєві Євангеліє, а Пречиста Діва - омофор.
Помер святий в 342 р. Поховали його у м. Мири. Після смерті з його мощів (тіла) витікало пахуче миро.
Про святого Миколая дуже багато написано, він є улюбленим святим багатьох людей на землі. Пояснюється це тим, що Бог обдарував його дарами зцілення і чудес (див. I Кор. 12, 9-10), якими він рятував багатьох в тяжких ситуаціях. Історії про чудеса, які вчинив святий Миколай, поширювалися по всьому світу. Одні події з життя святого стали легендами, інші залишилися у пам’яті як реальні випадки. Вони пояснюють, чому Миколай став найулюбленішим заступником бідних, дітей, моряків, ув’язнених, мандрівників та багатьох інших.
Наприклад, одна з історій розповідає, як Миколай під час плавання до Святої Землі на прохання прочан, які впали у відчай через шторм, молитвою заспокоїв розбурхане море і зцілив моряка, котрий зірвався зі щогли.
Інша оповідь згадує, як єпископ Миколай прийшов на лобне місце і врятував трьох невинно засуджених за мить до страти. Цю історію продовжує свідчення трьох римських чиновників. Вони були помилково обвинувачені і молилися до святого Миколая про спасіння. Тоді Чудотворець прийшов уві сні до імператора Костянтина і застеріг його від судової помилки.
Миколай був також відомий як захисник дітей. Існує безліч версій одного випадку, коли Святий воскресив трьох убитих дітей. Одного разу він врятував викраденого сільського хлопчика, якого намагалися вивести на острів Крит.
Найвідоміша історія лягла в основу традиції підкладати дітям уночі подарунки. Довідавшись, що один чоловік через злидні вирішив знехтувати честю трьох красунь-дочок, святий Миколай таємно підкинув йому у вікно три мішечки з золотом, взявши його із батьківської спадщини, і бідний чоловік зміг достойно видати дочок заміж.
Чудеса не припинялися і після смерті св.Миколая (6 (19) грудня близько 345р. від Р.Х.) Шануючи його як святого, люди збиралися у місто Мири помолитися біля гробниці святого. Хворих помазували миром, що виливалося з мощів святого Божого Угодника, і багато хто зцілявся. Чудеса продовжувалися і після 1087 року, коли побожні мешканці міста Барі, розташованого на південно-східному узбережжі Італії, побоюючись опоганення гробниці Чудотворця турками, викрали мощі святого і перевезли їх до рідного міста. З того часу Барі став центром паломництва до мощів святого Миколая.
Римський імператор Юстиніан збудував у Константинополі храм на честь святого Миколая. Присвячені йому церкви почали будуватися скрізь.
В Україні в другій половині XI століття на могилі князя Аскольда було зведено церкву св. Миколая. А за князя Ізяслава Святославовича у Києві був збудований монастир під покровом св. Миколая.
В 1092 році папа Урбан ІІ вислав до великого князя Київського Всеволода Ярославовича свого посла, Теодора, котрий поінформував про перенесення мощів святого Миколая з Мири до Барі, і тодішній митрополит київський Єфрем (1080-1096 рр.) запровадив це свято у Києві. Грецька Церква цього свята не має, бо патріарх Михайло Керулярій 1054 року відчленував Константинопольську Церкву від Апостольського Престолу в м.Римі.
Ця подія є свідоцтвом того, що Церква у Києві за княжої доби визнавала намісника Ісуса Христа, святого Апостола Петра, видимого голову Божої Церкви на землі. Тобто те, що всі християни України належали до правдивої (Вселенської) Церкви.
Святий Миколай є найбільшим чудотворцем зі всіх святих. Його образи є майже на кожному іконостасі і вважаються найчисленнішими після ікон Матері Божої. Ще до п’ятнадцятого століття Миколай Чудотворець став одним з найвідоміших і найбільш шанованих святих у християнському світі.
Наталія ДАЛЯВСЬКА