За Віру з Надією й Любов’ю! Отець Степан Яворський

У новій рубриці висвітлюватимемо історію нашої Церкви періоду другої половини ХХ ст., а також писатимемо про небезпеки для УГКЦ в нинішні часи.

В повоєнні часи на наших теренах плідно працював і забезпечував духовні потреби українських греко-католиків о.Степан Явoрський.

Про мученицьке життя і душпастирське служіння о.Степана розповів його брат Ярослав, котрий мешкає зараз із своєю сім'єю у будинку, де в часи підпілля регулярно відправлялися Святі Літургії, уділялися Таїнства Сповіді, Євхаристії, Хрещення, Шлюбу.

О.Степан Яворський (11.05.1912 - 6.01.1989) народився у бідній селянській родині в с.Добрівляни на Дрогобиччині. Поруч із добрими родинними традиціями малого Степана виховував тодішній парох сільської церкви святих апостолів Петра і Павла о.Круцько.

Хоча сім'я зазнавала значних матеріальних нестатків, батько старався дати освіту дітям, розуміючи, наскільки важливими в подальшому житті є ґрунтовні знання. Пан Ярослав Яворський розповів, що після закінчення Стрийської гімназії його брат Степан мріяв стати юристом. Але життя внесло свої корективи. В 1938 р. молодий гімназист вступає до Перемиської духовної семінарії, по закінченню якої приймає свячення із рук єпископа - помічника при владиці Коциловському Григорія Лакоти. До ІІ світової війни молодий о.Яворський був капеланом і служив при владиці Коциловському у Перемишлі.

На початку війни лінія фронту розділила Перемишль на дві частини по ріці Сян. О.Степан опинився на радянській стороні міста і працював у захоронці для дітей-сиріт. Один кумедний випадок врятував о.Степана від страшної смерті в соляних копальнях Саліни. Сталося так, що о.Степан таємно охрестив дитину, батьком якої, як потім виявилося, був заступник начальника НКВД. Цей чоловік у момент загрози арешту заступився за о.Степана. Такий вчинок свідчить про те, що навіть у страшні часи безвір'я люди боялися залишатися без Божого заступництва, незважаючи на займані посади.

В 1947р. в час операції "Вісла" отець Степан був заарештований і ув'язнений у Львівській тюрмі на вул. Лонського. Його агітували, а точніше змушували перейти на православ'я. Але о.Яворський твердо стояв у своїй вірі. Результат: заслання на 5 років в Комі АРСР, а потім на поселення.

У 1955р. повернувся після першого заслання і змушений був заробляти собі на хліб кочегаркою. Підпільно відправляв усі необхідні для вірних УГКЦ служіння. Це не могло довго залишатися непоміченим. В 1958р. - другий арешт, який тривав 7 років. По його закінченню отцю Степану відмовили в праві повернутися додому. Він змушений був оселитися в Гнівані на Вінниччині, потім мешкав у Вінниці і Підволочиськах.

І знову Боже провидіння послало о.Степану допомогу. Тодішній начальник паспортного столу Дрогобича Константинов допоміг прописати у місті о.Яворського. Разом із родиною брата Ярослава він оселився в Дрогобичі, поблизу церкви Параскевії П'ятниці. У їх помешканні регулярно відбувалися підпільні Богослужіння, саме туди на науку до о.Яворського приходили молоді хлопці - Ярослав Приріз, Мирон Бендик, Пецюх і інші. Відомі на наших теренах духовні особи, що зараз є при високих посадах у церковній ієрархії, набиралися духовних знань через науки о.Степана. На жаль, те, за що боролися у підпіллі під проводом досвідчених загартованих греко-католицьких священиків, зараз є частково забуте.

Богослужіння відбувалися і на інших підпільних квартирах, а саме: на Горішній Брамі у родині Кучми, в домівці, де мешкали діти отця Бубняка, біля швейної фабрики у п.Пелагії. Ревності і запалу в служінні о.Степана вистачало для всіх бажаючих і потребуючих.

О.Яворський залишив по собі світлу пам'ять своїх парафіян. Його життя - приклад беззастережної вірності Христові і рідній Церкві, приклад, який варто наслідувати і його учням.

Наталя ДАЛЯВСЬКА